Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#85 рядів — бо вона не витримує критики фактами <g/> . Ми хотіли б висунути концепцію безконечного
doc#86 коріння в далеких від літератури середовищах <g/> . </p><p> Ми любимо леґенди і плачемо <g/> , як дитина <g/> , що
doc#87 і як вони можуть у дальшому розвиватися <g/> . </p><p> Ми в червні 1941 року <g/> . Перед нами покоління
doc#87 покоління <g/> . Жорстокість і честолюбство <g/> . « <g/> Ми всі тепер кар'єристи <g/> » <g/> , — говорить Леонид <g/> . </p><p> І так
doc#87 в чітку й самостійну систему <g/> . Ми вже бачили <g/> , які успіхи має режим у цьому напрямі
doc#87 , що за цим ховається сила й глибина почувань <g/> . Ми спостерегли нігілізм її — тепер ми бачимо любов
doc#88 як і від « <g/> по звонку <g/> » <g/> , після дзвінка <g/> , з дзвінком <g/> . Ми були тваринами <g/> , що рухалися на звук дзвінка <g/> .
doc#88 мені <g/> , що на допиті в НКВС йому заявили <g/> : « <g/> Ми знаємо <g/> , що ви український націоналіст <g/> . Ми
doc#89 літератури <g/> … це дуже потрібно — утверджувати <g/> … Ми також різні <g/> , але знаходимо спосіб <g/> , щоб ця
doc#89 грати неповажно і може — хто знає — небезпечно <g/> . Ми стали <g/> , як німці кажуть <g/> , tierisch ernst (
doc#89 супить чоло <g/> . І наші душі вже тікають у п'яти <g/> . Ми серйозні <g/> . Ми поважні <g/> . А та література <g/> , що не
doc#89 » <g/> : « <g/> У неї спущені додолу очі й затиснені губи <g/> . Ми хоч бідні <g/> , але чесні <g/> » <g/> . </p><p> І ще згадуються «
doc#90 книжкою <g/> , уривки з нього часто передають радіо <g/> . Ми ознайомилися з першими двома книгами роману і
doc#90 в Альпах <g/> . Черниш питає <g/> : « <g/> А ми й там будемо <g/> ? » — « <g/> Ми скрізь будемо <g/> , Гвардії молодший лейтенант <g/> ,
doc#92 нам <g/> , двом присутнім <g/> , він раптом проголосив <g/> : </p><p> — Ми — велика трійка <g/> . Поза нами є тільки наші учні <g/> . </p><p> Це
doc#92 про « <g/> велику трійку <g/> » <g/> , а потім заснув на канапі <g/> . Ми тоді обмінялися з В. кількома критичними
doc#92 вирішив <g/> , що це мусить бути щось антирадянське <g/> . </p><p> Ми розпрощалися <g/> , знов потиснувши руки <g/> . Ніхто не
doc#92 мене <g/> , сказав <g/> : — Їдьте <g/> , куди можете й хочете <g/> . Ми вас знайдемо <g/> . </p><p> Може <g/> , він <g/> , на здійснення своєї
doc#92 із моїх добрих студентів був Джеррі Лі стон <g/> . Ми зустрічалися не тільки на лекціях і семінарах <g/> ,
doc#94 Леся Українка ( <g/> « <g/> Товаришці на спомин <g/> » <g/> ) <g/> : </p><p> Ми навіть власної не маєм хати <g/> , </p><p> Усе відкрите в нас