Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#92 . Дочекавшися слушного часу <g/> , він обрушив на мене всю свою ненависть до зухвалих приходнів <g/> , що
doc#92 після подій <g/> , а не з відстані кількох місяців <g/> , я дозволю собі навести з нього довгу цитату <g/> : </p><p> «
doc#92 академік Владімір Ґеорґієв <g/> … У цілому в мене складалося враження <g/> , що багато хто були
doc#92 ) <g/> . Думаю все-таки <g/> , що за останні двадцять років мені пощастило відновити бодай назви моїх статтів <g/> .
doc#92 і які Білодідові обіцяв Якобсон — усунення мене з американського наукового життя <g/> , не
doc#92 сусідом в'їдливої <g/> , нечесної і <g/> , що мене особливо обурює <g/> , суцільно неджентлменської
doc#92 Тахіаосом з Університету Салонік я познайомився під час візити до цього міста <g/> . Він
doc#92 з організації славістичних конгресів <g/> . Я мушу зрозуміти це <g/> . </p><p> Американці <g/> , не зголошуючи
doc#92 б мені особисто <g/> , бо чехи могли б видати мене радницям <g/> . Е. навіть цитував відповідну статтю
doc#92 до цього зусилля <g/> . І на семисторінковий лист я відповів своїм новим <g/> , такої ж довжини <g/> . Я
doc#92 . Я розкривав йому очі на стан України й свій <g/> , я жадав безкомпромісової перемоги правди і
doc#92 місце для апеляції <g/> , щонайменше довільною <g/> . </p><p> Я не маю іншої можливосте <g/> , як зняти моє прізвище
doc#92 розмову на завтра <g/> . Завтра Вавржінек тікає від мене як від чуми <g/> , а коли ми все-таки опиняємося поруч
doc#92 ноті <g/> , тут би й поставити крапку <g/> . Але тут мені приходить на пам'ять ще один епізод з першого
doc#92 не характеризує зрілого мужа <g/> . Якобсон тоді був мені вже гидкий <g/> , бо я в ньому розчарувався <g/> . З мого
doc#92 мужа <g/> . Якобсон тоді був мені вже гидкий <g/> , бо я в ньому розчарувався <g/> . З мого боку <g/> , моя
doc#92 почати їх із вигідних позицій <g/> . Але він знав <g/> , як і я <g/> , — це була війна <g/> . День <g/> , певніше — ніч початку її —
doc#93 ( <g/> скажім <g/> , « <g/> Маклена Ґраса <g/> » Кулішева <g/> ) <g/> . Тепер я звичайно не беру участі в оплесках <g/> . Не збирався
doc#93 знала <g/> . Шляхи долі несповідимі й несподівані <g/> . Я розпрощався з Курбасом у Харкові 1933 року <g/> , —
doc#94 яким це поняття не чуже <g/> , абориген мовить — </p><p> На це і я сказав <g/> : « <g/> Та вже ж <g/> , у вас і їжі й всього більше <g/> » <g/> . — «