This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 | . У ті роки дуже висуватися було ризиковано <g/> . | Мене | стримувало від цього те <g/> , що я мав невідповідне |
doc#81 | , власне <g/> , далеко тяжчі <g/> . Але <g/> , мабуть <g/> , якби | я | сьогодні опинився в таких ситуаціях <g/> , я б діяв |
doc#81 | з прізвищем його приятеля Поллукса <g/> . З Зайцем | я | так ніколи й не зустрівся на розмову <g/> , з |
doc#30 | . Включіть їх у свої маршрути3 <g/> , вони варті <g/> . | Я | там був двічі <g/> , раз — коли вишневий цвіт <g/> , а другий |
doc#40 | до другого ступеня <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> Ой уздрів | я | там миленьку та за всіх вже наймилішу <g/> » ( <g/> Пач <g/> . <g/> ) <g/> . </p><p> З |
doc#20 | Усі не мали бажання лишатися в Києві <g/> , але тільки | я | твердо знав <g/> , куди я хотів <g/> . </p><p> Це був Львів <g/> . Я не знав |
doc#81 | . </p><p> І ця врівноважена відповідь стала для | мене | тим <g/> , чим було видіння Бога в розчиненому небі |
doc#81 | з Кулішевої « <g/> Патетичної сонати <g/> » ( <g/> якої | я | тоді <g/> , звичайно <g/> , не міг читати <g/> , бо вона не була |
doc#92 | кембриджського життя <g/> . Але все це здавалося | мені | тоді маловажливе <g/> . Усе це були тільки епізоди |
doc#81 | . Символістів <g/> , акмеїстів <g/> , футуристів | я | тоді не знав <g/> . Мої вірші мали бути старомодними <g/> . |
doc#81 | був справою короткого часу <g/> . Я відповів йому <g/> , що | мені | трудно давати поради <g/> , але для себе я знаю одне <g/> : |
doc#81 | відправи нової релігії <g/> . Звичайно <g/> , розумом ми — | я | тут уже кажу не тільки « <g/> я <g/> » <g/> , бо нас таких було |
doc#81 | і навіть перед тим <g/> , як щось з'явиться <g/> . Але | я | тільки деколи стояв у черзі <g/> , звичайно це робила |
doc#81 | дні тут було спокійно й затишно <g/> , відвідували | мене | тільки чмелі <g/> , метелики <g/> , а під осінь настирливі |
doc#30 | обкладинкарства10 <g/> , і дуже тим тішиться <g/> , а | я | тішуся ним і готуюся до святкування чимраз |
doc#81 | , звичайно <g/> , по-французьки <g/> . Вона вчила | мене | французької мови й читала зі мною « <g/> Les malheurs |
doc#20 | лишатися в Києві <g/> , але тільки я твердо знав <g/> , куди | я | хотів <g/> . </p><p> Це був Львів <g/> . Я не знав <g/> , які там були |
doc#81 | Чукин — люди містечок і міст <g/> , не люди села <g/> . Тоді | я | це пояснював саме радянськістю решти групи <g/> , і |
doc#81 | ходити <g/> , але й сидіти <g/> . Бог і лікарі заощадили | мені | цей досвід <g/> . Натомість усі теоретичні |
doc#81 | року <g/> , і це означало — прощай <g/> , Кавказе <g/> . Більше | я | цих країв не бачив <g/> . На груповій картці |