Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#84 речі ховаються в короткій і нелогічній формулі « <g/> На чужині <g/> . Німеччина <g/> » <g/> . </p><p> Над моїм вухом на тонку сурму сурмить ( <g/> а Карпенко-Криниця пише суремить <g/> ) комар і повертає мене
doc#84 Я маю на увазі — в оповіданні <g/> : якби воно зайшло на острові <g/> , то мій друг-неоклясик не писав би далі нову редакцію свого старого оповідання в екстравагантній і зовсім не клясичній ( <g/> чи саме клясичній <g/> ?
doc#89 своєрідності місцевого характеру в Україні <g/> , як і в усьому сузір'ї радянських народів <g/> . </p><p> Публікація моєї статті ( <g/> повищої <g/> ) збігалася в часі з літературно-критичним дебютом Андрея Жданова і наступним (
doc#89 ) </p><p> Про всі ці болісні й несмачні речі доводиться тут нагадати — бодай пунктиром <g/> , — щоб висловити ще раз всім очевидне спостереження <g/> : те <g/> , що на Заході було літературною проблемою <g/> , під випробуваним керівництвом партії й уряду переросло в явище політичне <g/> , і поняття нагляду в літературі в свідомості кожного мешканця однієї шостої земної кулі стало поняттям політичним і судовим <g/> , за яким відчуваєш холод револьверної цівки <g/> , прикладеної до чиєїсь — твоєї <g/> , читачу <g/> , моєї — потилиці <g/> .
doc#92 Оминаючи деталі <g/> , цікаві тільки для фахівців <g/> , скажу <g/> , що для мене суть моєї праці полягала в тому <g/> , щоб показати <g/> , що східньослов'янські племена раннього історичного періоду говорили не цілком одноформною мовою <g/> , а діялектами <g/> , які групувалися в чотири великі групи <g/> .
doc#92 їх не чув <g/> , але хто знає <g/> ? </p><p> Якщо чув <g/> , то записав до списку моїх зухвальств <g/> , але записав на майбутнє <g/> , на час остаточного страшного суду й кари <g/> . </p>
doc#92 Після першого семестру <g/> , коли я <g/> , не знавши англійської мови <g/> , міг давати тільки курси російської мови для тих студентів <g/> , що вже пройшли всі елементарні курси <g/> , викладаючи <g/> , отже <g/> , російською мовою <g/> , тепер <g/> , « <g/> англізувавшися <g/> » <g/> , я дістав більше курсів <g/> , а від другого року також два українські й білоруські курси <g/> , так що другого року моє ім'я вже з'явилося в списку курсів <g/> , призначених для докторантів ( <g/> graduate students <g/> ) <g/> .
doc#92 про це пізніше <g/> ) <g/> . </p><p> Нарешті <g/> , до моєї гарвардської рутини належала ще праця над моєю темою з так званого « <g/> російського проекту <g/> » <g/> . Я вже згадував про нього <g/> ,
doc#92 Так я поводився в дальшому <g/> , але навіть тоді мене вважали за одного з найвимогливіших викладачів поміж моїми колегами <g/> .
doc#92 Якщо такі пляни були <g/> , то їхньому здійсненню перешкодив тільки мій неприїзд до Софії <g/> .
doc#92 побачили світ на шпальтах « <g/> Нової України <g/> » ( <g/> деякі були заборонені цензурою <g/> , приміром моя стаття про Петлюру <g/> , хоч там не говорилося про його політичну діяльність <g/> , а тільки
doc#92 Думаю все-таки <g/> , що за останні двадцять років мені пощастило відновити бодай назви моїх статтів <g/> .
doc#92 У сенсі мого « <g/> антисемітизму <g/> » це було б зовсім нормальним аргументом <g/> . </p>
doc#92 Не знаю <g/> , чи Якобсон переконав Хамма не робити цього <g/> , чи він забльокував цю справу пізніше <g/> , коли до нього звернулися по мою характеристику <g/> . </p>
doc#92 Чи вони знали виступи проти моїх праць у пресі <g/> , не знаю <g/> .
doc#92 Якась секретарка <g/> , що не знала нічого про мене і про мій « <g/> випадок <g/> » <g/> , механічно розсилала запрошення всім учасникам софійського конгресу <g/> .
doc#92 Але я сприйняв це на слов'янський кшталт <g/> , хоч це був чотирнадцятий рік мого життя в Америці <g/> .
doc#92 Було неможливе листування з Якобсоном <g/> , стало неможливим — з Е. Лишався третій член Комітету американських славістів — Д. В. 12 червня я написав до нього <g/> : « <g/> Які б не були мої почуття <g/> , я не збирався робити жадної " <g/> революції” і відмовляюся від претенсії брати участь у славістичному конгресі <g/> .
doc#92 У моєму випадку це сталося десь на п'ятому десятку життя <g/> , справді сміховинна історія <g/> .
doc#92 Це маячня або фальсифікування фактів досягають свого апогею в згадці про ставлення Булаховського до мене і моє до нього <g/> .