Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Але я не мав і не маю такої спокуси <g/> .
doc#81 Я не маю сумніву <g/> , що видрукування мого тексту Булаховським <g/> , не позбавлене небезпеки для нього <g/> , було виявом його пошани й приязні до мене <g/> , які він зберіг — маю на це докази і подам їх у дальших розділах цих записок — до кінця свого життя <g/> . </p>
doc#81 <p> Не маю сумніву <g/> , що все це теж робилося дуже пляново <g/> , хоч тоді скидалося радше на розгардіяш і паніку <g/> . </p>
doc#81 А про Росію стверджувалося <g/> , що Німеччина має право і обов'язок зробити своєю землю тієї країни <g/> , причому не колонії там шукатиме Німеччина <g/> , а продовження самої себе <g/> .
doc#81 Він сказав <g/> : </p><p> — Я бачу <g/> , ви маєте в собі данські риси <g/> .
doc#81 За винятком <g/> , може <g/> , статті про Барановича <g/> , не маю причин їх стидатися <g/> .
doc#81 Для цього він мусів дістати згоду факультету за двома критеріями <g/> : перше — чи він має відповідну гідність ( <g/> dignus <g/> ) <g/> , а друге — його академічні кваліфікації <g/> .
doc#82 Знайомство українського читача України з Юрієм Шерехом — це частинка його знайомства з тим малим ми2. Тому <g/> , якщо потрібний українському українотеренному читачеві впровід до писань Юрія Шереха <g/> , усвідомлення факту відмінности двох малих ми і усвідомлення того <g/> , в чому ця відмінність насамперед лежить <g/> , має більше значення <g/> , ніж біографія критика <g/> ; справді важить пізнання того <g/> , чим автор зобов'язаний своєму новому <g/> , західньому <g/> , « <g/> космополітичному <g/> » ( <g/> але зовсім не безрідному <g/> !
doc#82 Але Захід ( <g/> а з ним і українці Заходу <g/> , оті наші ми2 <g/> ) має їх куди менше <g/> , ніж Схід <g/> .
doc#84 Віра — велика річ <g/> , але ніяка віра в еліту <g/> , в провід <g/> , в партію <g/> , в дух нації <g/> , в клясову правду <g/> , в чорта чи янголів не допоможе <g/> , якщо люди не будуть розуміти <g/> , з чим вони мають справу <g/> . </p>
doc#84 Не маємо права зректися жадного <g/> .
doc#84 Наш « <g/> Березіль <g/> » ішов у ногу з жидівським театром у Москві і грузинським імени Руставелі в Тбілісі <g/> , і імена Курбаса <g/> , Ґрановського <g/> , Ахметелі мають усі підстави стояти поруч <g/> .
doc#84 Говорячи про імперіяльність <g/> , ми не маємо на увазі клацання зубами і загарбання ( <g/> в уяві <g/> !
doc#85 І має рацію той <g/> , хто каже <g/> , що вони обоє і однаково скомпромітовані політично <g/> .
doc#85 Як і всякий автономний прояв життя <g/> , мистецтво має свої внутрішні закономірності <g/> , як свої внутрішні закономірності має філософія <g/> , психологія <g/> , фізика <g/> , техніка <g/> , економіка <g/> , суспільні ідеології <g/> , розвиток промисловосте <g/> , мова <g/> , астрономія тощо <g/> .
doc#87 Бо це вже мав би бути твір про п'ятий Харків <g/> . </p><p> А ми поки що маємо справу з четвертим Харковом <g/> , і повість Леонида Лимана — твереза і документальна <g/> , невблаганна
doc#88 Університетські працівники ненавидять « <g/> соціялістичні змагання <g/> » <g/> , оскільки за цих умов вони не мають жадного сенсу <g/> , адже часто треба ламати голову <g/> , — що саме написати на якомусь папірці <g/> , аби його зміст не видавався глузуванням <g/> .
doc#88 Проте система не має почуття гумору <g/> , і кожного семестру цю комедію цілком серйозно починають розігрувати знову <g/> ; трудова організація під загальні овації заявляє <g/> , що сто відсотків викладачів беруть участь у соціялістичних змаганнях <g/> , після чого відповідні дані йдуть до обласних звітів <g/> , а звідти до столиць республік і до Москви <g/> .
doc#88 Якщо не розуміють професорських лекцій — це не їхня провина <g/> , досить уже порожніх балачок про якусь там підготовку <g/> , нехай професори пристосовуються до нової авдиторії <g/> , а якщо ні <g/> , маємо на те засоби червоного терору <g/> ! </p>
doc#88 . </p><p> І <g/> , може <g/> , найважливішим є те <g/> , що в Совєтському Союзі вчений не має права на збереження гідности <g/> , що вчений щомиті мусить озиратися — чи не треба буде