Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#25 Тим що історично тут теж було о <g/> , Михальчук позначає цей варіянт <g/> , або <g/> , як він його називає <g/> , “ <g/> дивергент <g/> ” старого о знаком <g/> , позиченням з етимологічного правопису М. Максимовича <g/> , — ô. Що це ô в літературній мові і в південноукраїнських говірках виступає у вигляді і <g/> , а не якогонебудь іншого голосного <g/> , не має найменшого принципового значення <g/> ; є говірки ( <g/> карпатські і північноукраїнські <g/> ) <g/> , де воно виступає в вигляді у <g/> , и або поліфтонга ( <g/> типу уо чи ін <g/> .
doc#26 <p> Войовнича дуальність <g/> , що категорично відкидала плюралістичні концепції <g/> , але не була така вже послідовно ворожа до мональности <g/> , своє найповніше і найдосконаліше втілення знайшла в методології Сергія Єфремова ( <g/> хоч у нього були попередники <g/> ) <g/> , в'язалася з ідеологічним комплексом народництва і досить виразно виводилася з світогляду й практики Миколи Міхайловського <g/> , що його УРЕ називає «" <g/> ідеологом <g/> " ліберального народництва <g/> » <g/> , — принаймні <g/> , додам <g/> , у літературній критиці та історії літератури <g/> .
doc#30 Почавши з другого <g/> , львівські нтшівці перевидали мої дитячі гри — книжечку про галицькі впливи в нашій бідолашній літературній мові3. Написано це в часи передісторичні <g/> , 1943 <g/> , коли Вас і на світі ще не було <g/> , а видано більш-менш у ті ж часи — 19504. Не думаю <g/> , щоб це Вас цікавило <g/> , але коли так <g/> , напишіть <g/> , і я Вам вишлю <g/> , бо 28 відсотків не деруть <g/> . </p>
doc#35 В дрібних турботах ( <g/> школа <g/> , друкарня <g/> , співи церковні <g/> ) <g/> , в літературній роботі ( <g/> головніші твори <g/> : збірки проповідей церковнослов'янською мовою « <g/> Меч духовний <g/> » 1666 року і « <g/> Труби словес проповідних <g/> » 1674 року <g/> , збірка віршів польською мовою « <g/> Лютня Аполлінова <g/> » 1671 року і баг <g/> .
doc#40 <p> Настанова цієї книжки — не приписувати норми сучасній літературній мові <g/> , а встановлювати їх <g/> , виходячи з її конкретного функціонування протягом останніх півтора сторіччя <g/> , а надто найостаннішого п'ятдесятліття <g/> .
doc#40 Якщо давніше вживали слова світ і в значенні 'земля <g/> , космос' і в значенні 'освітлення' <g/> , то тепер у другому значенні в літературній мові вживається світло <g/> , хоч у багатьох говірках і тепер живе в цьому значенні слово світ <g/> .
doc#40 , закрити збори <g/> , замкнути двері <g/> , заплющити очі <g/> , зачинити вікна <g/> , але не можна в літературній мові сказати замкнути очі <g/> , зачинити збори або заплющити вікна <g/> .
doc#40 Натомість можливо і в літературній мові <g/> , що при усуненні числівника ( <g/> або слів типу багато <g/> , мало <g/> ) у ролі підмета лишається тільки іменник у родовому відмінку <g/> , з яким в'яжеться присудок у середньому роді однини <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Називні речення в сучасній літературній мові найчастіше використовуються на опис обстанови в широкому розумінні слова ( <g/> пейзаж <g/> , портрет <g/> , інтер'єр <g/> ) <g/> , як це є і в поданому вище прикладі <g/> .
doc#40 Цей прогресивний факт одначе ще не став нормою у літературній мові <g/> . </p>
doc#40 Хоч як розвинена в сучасній літературній мові система сполучників <g/> , все таки зв'язки між реченнями в розгалуженому складному цілому потребують для свого вияву чіткого інтонування <g/> .
doc#40 Ці речення в літературній мові мали б виглядати <g/> : « <g/> Забута Богом верства <g/> …
doc#40 Так само не властиве літературній мові вживання прикметника в множині при збірних іменниках <g/> , як от <g/> : « <g/> Чому вони були такі фатальні для большевиків — ці пара кроків — того не міг би сказати ні Наполеон <g/> , ні Соломон <g/> » ( <g/> Дуд <g/> .
doc#40 <p> Короткі форми прикметників збереглися в сучасній літературній мові тільки в називному відмінку однини чоловічого роду і тільки від небагатьох прикметників <g/> .
doc#40 Ці конструкції літературній мові зовсім чужі </p><p> Так само <g/> , як числівники два <g/> , три <g/> , чотири відміняються і вживаються числівник обидва ( <g/> льокальне західноукраїнське оба <g/> ) і збірний числівник обоє <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Таким чином у сучасній українській літературній мові є два основні способи змінювати вид <g/> : </p><p> 1. Первісно-недоконані дієслова бити <g/> , штовхати <g/> , брати </p><p> → доконані </p><p> Засоби <g/> : приростки <g/> , головне по- <g/> , за- побити </p><p> наростки -ну- <g/> , -и- штовхнути </p><p> як рештка —- подекуди суплеція основ взяти </p><p> 2. Доконані сприростковані убити <g/> , виштовхати <g/> , за </p><p> брати <g/> , розрізати </p><p> → недоконані </p><p> Засоби <g/> : наростки -а- <g/> , -ува- ( <g/> з чергуванням деяких приголосних </p><p> перед ними <g/> ) убивати <g/> , виштовхувати </p><p> 9рідше — пересунення наголосу </p><p> на наросток розрізати </p><p> як рештка — чергування голосних </p><p> у корені ( <g/> е <g/> : и <g/> , є <g/> : і <g/> , о <g/> : а <g/> ) забирати </p><p> б <g/> ) внутрішньо-видові
doc#40 У третій особі можлива тільки заміна однини на множину на підкреслення ввічливости <g/> , але і ця заміна не прищепилася в літературній мові <g/> , характеризуючи мовну манеру малоосвічених верств населення <g/> .
doc#40 Такі форми в літературній мові сприймаються як діялектизм <g/> . </p>
doc#40 У сучасній літературній мові широко вживається власне тільки один тип дієприкметників <g/> , — на зразок щойно поданих слів переймлений ( <g/> перейнятий <g/> ) <g/> , загнаний <g/> .
doc#40 І хоч загалом є тенденція ширити посереднє керування коштом безпосереднього <g/> , а тим самим і збільшувати вживання прийменників <g/> , все таки деякі старі прийменники в сучасній літературній мові існують тільки в малих рештках <g/> .