Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#84 Знов — катастрофічне затримання на попередньому етапі <g/> , коли вся суть була в тому <g/> , щоб відмежувати себе <g/> .
doc#85 Валеріян Поліщук <g/> , тільки формулював він це дуже просто <g/> : « <g/> Коли б люди писали тільки те <g/> , що вони бачили й бачать <g/> , то в нас ніколи не було б мистецтва <g/> » <g/> .
doc#85 Але коли нам кажуть <g/> , що жадним елементом <g/> , жадною цяточкою <g/> , в жадному заломленні мистецтво ніколи « <g/> не відбиття й не віддзеркалення дійсности <g/> » <g/> , — то це <g/> , звичайно <g/> , перебільшення і парадокс заради парадоксу <g/> . </p>
doc#87 Це <g/> , коли хочете <g/> , символ <g/> .
doc#87 А це означає <g/> , що коли поколінню розкриються очі <g/> , коли воно зможе бачити <g/> , коли його мислення перейде в поле інших категорій <g/> , які йому досі були внеприступнені <g/> , то в його душі спалахне нова віра <g/> .
doc#87 А це означає <g/> , що коли поколінню розкриються очі <g/> , коли воно зможе бачити <g/> , коли його мислення перейде в поле інших категорій <g/> , які йому досі були внеприступнені <g/> , то в його душі спалахне нова віра <g/> .
doc#88 . А втім <g/> , це вже інша історія <g/> . </p><p> Система двох дзвінків <g/> , або <g/> , коли хочете <g/> , символіка двох дзвінків <g/> , була запровадженням в університетське життя загальносоюзних заходів <g/> , що
doc#88 Саме тому <g/> , коли німецька армія стоїть за шість кілометрів від Києва <g/> , повідомлення Генерального штабу говорять про запеклі бої « <g/> на Звяґельському ( <g/> Новоград-Волинському <g/> ) напрямку <g/> » <g/> .
doc#89 Йому зовсім не можна вірити <g/> , коли щось йому не подобається <g/> , але за ним можна йти <g/> , з певними застереженнями <g/> , коли він чимсь захоплюється <g/> » <g/> . </p>
doc#89 запровадження по змозі суворого виконання хоч тих законів <g/> , які вже є <g/> » <g/> . </p><p> І коли мистець не міг укластися в ці газетно-політичні вимоги <g/> , критик заживо ховав його <g/> . Саме
doc#89 біржі <g/> . </p><p> Отже <g/> , наглядова критика <g/> , хоч як вона часом потрібна ( <g/> приміром <g/> , коли хтось не належний до літератури пробує розпаношитися в ній <g/> ) <g/> , здебільше приносить більше шкоди
doc#91 він теж матиме рацію <g/> . </p><p> Балянс утрат і здобутків різко порушується на користь перших <g/> , коли говорити про « <g/> Таврію <g/> » як про літературний твір <g/> . </p><p> Ось перелік головних утрат <g/> . </p>
doc#92 Пізніше <g/> , коли я вже був у Гарварді <g/> , я побачив стан речей у слов'янському відділі <g/> .
doc#92 Коли в Америці виходив славістичний журнал <g/> , він був майже завжди в його руках <g/> .
doc#92 Але можна не сумніватися <g/> , що <g/> , коли б там знали про моє місце перебування й діяльність від 1941 року й далі <g/> , друкування цього тексту було б неможливе <g/> .
doc#92 Я повернувся до свого справжнього прізвища <g/> , коли переїхав до Америки <g/> .
doc#92 змінив цієї позиції й пізніше <g/> . </p><p> Сцена дії перенеслася до Софії <g/> , вересень 1963 <g/> , коли Білодід привіз і передав американській делегації мої статті ( <g/> очевидно <g/> , фотостати <g/> ) <g/> , друковані
doc#92 Коли видавець переслав примірник на рецензію до « <g/> Вопросов языкознания <g/> » <g/> , редактор відповів <g/> , що не може вмістити рецензії <g/> , бо книжка вийшла три роки тому <g/> .
doc#92 Коли я зустрів у Москві великого вченого й чудову людину <g/> , покійного Булаховського <g/> , він казав мені з огидою про гітлерівські статті Шевельова <g/> , а я <g/> , спираючися на брехливі запевнення Шевельова <g/> , що він ніколи не писав таких статтів <g/> , намагався переконати Булаховського <g/> , що його відомості мусять бути хибні <g/> .
doc#92 про це не питав <g/> , ані коли кликав мене з Швеції <g/> , ані тоді <g/> , коли я вже був у Кембріджі <g/> . </p><p> Я ніколи не казав <g/> , що « <g/> забув <g/> »