Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Візники в Харкові звалися тільки ванькиґ <g/> , і не тільки в українській <g/> , але і в російській мові <g/> .
doc#81 Син зубного лікаря <g/> , він був однаково вдома в українській і російській культурі <g/> , він мав такі ж літературні зацікавлення й смаки <g/> , як я. Але він був повороткіший <g/> , менший <g/> , бистріший <g/> , дотепніший <g/> .
doc#81 Як літературу Кость Тихонович подав мені монографію Євгена Тимченка про функції родового відмінка в українській мові <g/> .
doc#81 <p> — Як можна таке написати <g/> , — обурювався Леонід Арсенійович <g/> , — адже в українській мові груди вживаються тільки в множині <g/> ! </p>
doc#81 Спадкоємець « <g/> ВАПЛіте <g/> » <g/> , « <g/> Літературний ярмарок <g/> » <g/> , нове слово в українській літературній журналістиці <g/> , був занадто дотепний <g/> , занадто « <g/> шампанський <g/> » <g/> , щоб мати успіх у харківського читача <g/> , якому більше відповідали видання плужанського типу <g/> , стилю й рівня <g/> , і він погано розходився <g/> .
doc#81 Російська театральна культура тріумфувала <g/> , українській був зламаний хребет <g/> . </p>
doc#81 Третій рік охоплював тільки дві теми — занепад іменникової відміни в болгарській мові і — історія іменної відміни в українській мові <g/> .
doc#81 Його загальний культурний рівень був навіть на ті часи просто неймовірно примітивний <g/> , не думаю <g/> , щоб він читав літературу або ходив до театру чи кіна для приємности <g/> , — він читав тільки для того <g/> , щоб вибирати приклади зі сполучниками <g/> , бо Булаховський дав йому тему про розвиток сполучників в українській мові <g/> .
doc#81 Вона рясно позначалася й на українській <g/> .
doc#81 Чи зустріч двох відмінних типів провінційности в українській філології <g/> ? </p>
doc#81 Щу вона робила під час німецької окупації <g/> , я не знаю <g/> , але ми зустрілися <g/> , коли ця окупація наближалася до кінця <g/> , і Іна Якимівна гаряче переконувала мене <g/> , що тікати на захід не слід <g/> , що нічого мені не станеться <g/> , хоч вона не могла не знати моєї діяльности в той час в українській пресі і в « <g/> Просвіті <g/> » <g/> .
doc#81 Я ховався в українській громаді <g/> , і це рятувало <g/> ; тьотю Марусю з родиною вивезли зорганізовано німці <g/> , за них дбали <g/> , з Харкова їх привезено до зовсім тоді безпечного Ліцманштадту <g/> , як тоді німці переназвали польську Лудзь <g/> , а звідти їх переселено до німецького села в південно-західному кутку Німеччини <g/> .
doc#81 Оповідали <g/> , що в одному з районів міста <g/> , не знаю докладно <g/> , в якому саме <g/> , штепівство-дудінство не запанувало <g/> , що там чудом не загасли іскринки доброго вогню <g/> , а це все завдяки тому <g/> , що бурµомістром ( <g/> а може <g/> , заступником бурµомістра <g/> ) став <g/> , не знати як <g/> , Григорій Костюк <g/> , що на зламі двадцятих-тридцятих років був літературним критиком під прапорами вже спроституйованого Миколи Хвильового <g/> , відбув арешт і кару <g/> , а тепер мало не чудом виринув у Києві і — в міру своїх скромних районових можливостей сприяв українській інтеліµенції <g/> .
doc#81 Що гармонійна єдність нації <g/> , зокрема української <g/> , може бути й буде осягнена й стверджена навіки <g/> , і це буде безмежна доба нескінченного щастя всіх і кожного на медо- і молоконосній пухкій і пишній землі українській <g/> … </p>
doc#81 Хоч він мав заслуги в українській журналістиці передвоєнних років <g/> , але тепер справляв враження втомленої людини <g/> , байдужої до навколишнього <g/> .
doc#81 Ми поділяли дещо в минулому — буття вдома в двох культурах <g/> , українській і російській <g/> , — і свідомий вибір української <g/> , захоплення Галичиною й тим новим <g/> , що нам відкривалося в Львові <g/> .
doc#81 В українській громаді Львова була особлива порода жінок <g/> , що їх я схильний назвати жінками-патронесами <g/> .
doc#81 Надій на видання її я <g/> , правда <g/> , не мав <g/> , адже я привіз з собою і інший рукопис готової до друку праці <g/> , викінчуваної в Харкові вже під час війни <g/> , — про генезу називного речення в українській мові <g/> .
doc#81 А скільки міг би дати українській культурі Позичанюк — навіть не еміµрації <g/> ! </p>
doc#83 Цієї передумови бракувало українській культурі XVII сторіччя <g/> . </p>