Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Мої маршрути були обмежені <g/> , як тільки можна <g/> , в голодному й страшному тепер місті не було ні сил <g/> , ні бажання блукати поза межами конче потрібного <g/> , притаманний мені перед тим і після того Wanderlust катастрофічно зник <g/> .
doc#81 <p> Але того дня не було часу на будь-які міркування загального характеру <g/> .
doc#81 Альбоми з фотографіями знайшов на підлозі <g/> , серед хаосу розкиданих паперів <g/> , Іван-Юрій Костюк і дещо з того привіз мені до Львова <g/> .
doc#81 Але вони не робили цього <g/> , бо треба було їм протиставити українців полякам <g/> , бо дозволені організації українські типу Українського центрального комітету постачали їм <g/> , рятуючи від того інтеліµенцію <g/> , робітників до німецьких фабрик і заводів з-поміж селян <g/> , а згодом у формі дивізії « <g/> Галичина <g/> » й гарматне м'ясо <g/> , а ще й тому <g/> , може <g/> , що таки боялися <g/> , що нищення української інтеліµенції Галичини могло б різко настроїти селянство Галичини проти них <g/> .
doc#81 Це мало велике значення для того <g/> , щоб не підлягти вивозові до Німеччини « <g/> в характері <g/> » зовсім не високого фахівця <g/> , а напівраба-робітника зі Сходу <g/> .
doc#81 А до того переді мною з матір'ю стелилася небезпечна й гірка дорога на чужину в незнану еміµрацію <g/>
doc#81 Але моє перебування в Києві було занадто коротке <g/> , і я не вибрався до того району й не дістав там жадної допомоги <g/> .
doc#81 Усе разом у цій авдієнції було далеке від того враження величі <g/> , яке лишилося від прийняття в Шептицького на Святоюрській горі <g/> . </p>
doc#82 належимо до того самого великолітерного МИ <g/> . </p><p> Що важить більше — це розбіжність у розумінні того <g/> , для чого існує література ( <g/> як частка ширшого поняття культури <g/> ) і яка повинна
doc#84 національні традиції <g/> , витворити свою концепцію доби <g/> . </p><p> Замість цього культ традицій привів до ідеалізації того в минулому <g/> , чого не відродиш <g/> , — уявної елітарної чи псевдоелітарної середньовічної лицарськости <g/> ;
doc#84 <p> Так відпала надія на те <g/> , що публіцистика виведе наше мистецтво і нашу духовість з того зачарованого кола <g/> , в якому вони опинилися <g/> . Стало ясно <g/> , що це можуть зробити
doc#86 Стара еміграція <g/> , що покинула Україну десь коло 1920 року <g/> , лишилася на рівні ідеалів літератури того періоду — між Грінченком <g/> , Кащенком і Олесем <g/> , з уявою про Чупринку як найсміливішого з експериментаторів <g/> .
doc#86 Як колись величезна більшість знала Хвильового чи Миколу Куліша не з того <g/> , які вони були <g/> , а з того <g/> , як їх <g/> , підмальованих під чортів <g/> , виставляли на привселюдний показ інтерпретатори-тортур-майстрі <g/> , так і тепер у загальну свідомість письменники 20-х років входять карикатурними постатями <g/> , зменшеними в розмірі до маштабу їхніх теперішніх карлуватих горе-викривателів <g/> . </p>
doc#86 наших 20-х років <g/> , то він насамперед у тому <g/> , щоб привчати українську людину до того <g/> , що вона має право і обов'язок бути повного людиною <g/> . Той критик <g/> , який
doc#87 Але покоління зберегло і пронесло відчуття фальшивости всього того <g/> , в чому його виховувано <g/> .
doc#88 Сьогодні хочеться сміятися <g/> , перечитуючи стенограми « <g/> самокритичних <g/> » зібрань учених того часу або літературні твори <g/> , що представляють цей процес <g/> : « <g/> Кадри <g/> » Івана Микитенка <g/> , театральна вистава <g/> , в якій мужик критикує професорів з позиції « <g/> здорового пролетарського глузду <g/> » <g/> , або « <g/> Страх <g/> » Афіноґенова <g/> , драма з невипадково характерною назвою <g/> .
doc#88 Якщо їх не виголосити <g/> , з'явиться підозра <g/> , і студенти не повірять професорові <g/> , ба більше <g/> , подумають <g/> , що він себе так поводить для того <g/> , щоб перевірити їхню пильність <g/> , що це для них небезпечно і що треба застерегтися <g/> .
doc#89 І тому не випадково <g/> , що Росія й « <g/> ущасливлені <g/> » нею народи так урочисто святкували століття з дня смерти того <g/> , від кого йде пряма лінія до статті Леніна « <g/> Партійна організація і партійна література <g/> » і до постанови ЦК ВКП ( <g/> б <g/> ) з приводу журналів « <g/> Звезда <g/> » і « <g/> Ленинград <g/> » <g/> . </p>
doc#89 Біда наша починається з того <g/> , що критика наглядового типу в нас надзвичайно поширена <g/> , що поліції в нас занадто багато не тільки в таборах <g/> , а й у літературі <g/> , а критики вглядового типу в нас майже зовсім нема <g/> . </p>
doc#89 » Читач думає <g/> : « <g/> Звичайно <g/> , я узяв цю статтю заради кращого розуміння того письменника <g/> , про якого її написано <g/> .