Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#84 . Спали <g/> . Більше нудилися <g/> . Навіть їжу самим собі варили неохоче <g/> . З відтяганнями <g/> , з
doc#84 доводив <g/> , що українська мова завжди сама собі в своїй відокремленості дорівнювала <g/> . Вони
doc#84 , що от у провінційному місті N живе такий собі Петро Іванович Бобчинський <g/> . І більше нічого <g/> :
doc#84 третій <g/> , вищий етап <g/> . Цей <g/> , з трудом пробиваючи собі шлях у тяжких обставинах <g/> , починає громити
doc#84 розевроплений <g/> , розсироплений <g/> . Не замкнений у собі <g/> . Відкритий вітрам історії <g/> . Хай гудуть з Заходу
doc#85 свого « <g/> Улісса <g/> » в епоху Расіна <g/> ? Чи можна уявити собі появу « <g/> Землі й заліза <g/> » Маланюка або « <g/> Ноктюрну
doc#85 психології взагалі <g/> . Цей роман є дійсність у собі <g/> . Але годі заперечити <g/> , що в епоху маркіз і
doc#86 , що його Аглая — активна волюнтаристка <g/> , такий собі Донцов у спідниці <g/> . Донцов існував і до образу
doc#87 , і у животі похолонуло <g/> . " <g/> Дивлюсь <g/> , каже <g/> , собі <g/> , дивлюсь <g/> , і кінця не видно <g/> . А церков же то <g/> ,
doc#87 адміністративним поділом був столицею такої собі УРСР <g/> . Але його ідеологи і його покоління духово
doc#87 вкрай затомізоване <g/> . Кожний за себе <g/> , про себе <g/> , в собі <g/> . Поза собою — нічого <g/> , крім брехні <g/> . </p><p> Коло нашої
doc#87 , скільки б добрих рис ця стара провінційність у собі не мала і якими б модерними кличами вона
doc#88 неборака Та меншого в пузо — </p><p> Аж загуло <g/> ! <g/> . <g/> , а той собі Ще меншого туза Межи плечі <g/> ; той меншого <g/> , </p><p> А
doc#90 , попри безсумнівну обдарованість <g/> , сам має в собі вже дуже багато від цієї людини-маси <g/> ,
doc#90 , коли цей зовсім хлопчисько вперше відчуває в собі звіра <g/> : « <g/> Міжгір'я гриміло бойовим клекотом <g/> .
doc#91 сам автор <g/> , напевне <g/> , не хотів би признатися сам собі в годину самоти й нічної тишь що <g/> , усвідомлене <g/> ,
doc#91 життя <g/> , — абсурдний з усіх поглядів <g/> . Варт тільки собі уявити <g/> , що було б <g/> , коли б дівчина повернулася до
doc#91 її — це бій <g/> , змагання <g/> , боротьба <g/> . Вона несе в собі <g/> , може <g/> , не менше розкладових чинників <g/> , ніж
doc#91 без злочину <g/> , і злочин раз-у-раз має в собі частку подвигу <g/> . Шалі терезів вагаються <g/> , не
doc#92 обманювало <g/> . Інша річ <g/> , що я йшов до розуму й казав собі <g/> : не може цього бути <g/> , зовнішність людини не може