Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#84 Навіть їжу самим собі варили неохоче <g/> .
doc#84 Степан Смаль-Стоцький доводив <g/> , що українська мова завжди сама собі в своїй відокремленості дорівнювала <g/> .
doc#84 Усім критикам німцям особливо впала в очі сцена <g/> , коли Бобчинський із сльозою в голосі просить п'яного Хлестакова переказати в Петербурзі <g/> , що от у провінційному місті N живе такий собі Петро Іванович Бобчинський <g/> .
doc#84 Цей <g/> , з трудом пробиваючи собі шлях у тяжких обставинах <g/> , починає громити просвітянство й вісниківство як такі <g/> , тоді як має виступати тільки проти їх зазіхань на монополію і провід <g/> .
doc#84 Не замкнений у собі <g/> .
doc#85 Чи можна уявити собі появу « <g/> Землі й заліза <g/> » Маланюка або « <g/> Ноктюрну b-moll <g/> » Косача одночасно з « <g/> Енеїдою <g/> » Котляревського <g/> ?
doc#85 Цей роман є дійсність у собі <g/> .
doc#86 Велич його не в тому <g/> , що його Аглая — активна волюнтаристка <g/> , такий собі Донцов у спідниці <g/> .
doc#87 " <g/> Дивлюсь <g/> , каже <g/> , собі <g/> , дивлюсь <g/> , і кінця не видно <g/> .
doc#87 Харків <g/> , Харків нашої молодої молоді <g/> . </p><p> Третій Харків за адміністративним поділом був столицею такої собі УРСР <g/> . Але його ідеологи і його покоління духово стверджували його столичність і в своїй
doc#87 Кожний за себе <g/> , про себе <g/> , в собі <g/> .
doc#87 Але вони повернені вперед <g/> , а не назад <g/> , і це покоління не повернеться в загорожі старої провінційности <g/> , скільки б добрих рис ця стара провінційність у собі не мала і якими б модерними кличами вона сьогодні не личкувалася <g/> .
doc#88 , а той собі Ще меншого туза Межи плечі <g/> ; той меншого <g/> , </p><p> А менший малого <g/> , </p><p> А той дрібних <g/> … </p>
doc#90 безперечно <g/> , всупереч намірам автора <g/> , який <g/> , попри безсумнівну обдарованість <g/> , сам має в собі вже дуже багато від цієї людини-маси <g/> , характеристичні риси умасовленої людини совєтського видання <g/> . Особливо
doc#90 Нарешті <g/> , сцена сп'яніння Черниша боєм і помстою після смерті Брянського <g/> , коли цей зовсім хлопчисько вперше відчуває в собі звіра <g/> : « <g/> Міжгір'я гриміло бойовим клекотом <g/> .
doc#91 Вийшло так <g/> , що перо написало те <g/> , у чому сам автор <g/> , напевне <g/> , не хотів би признатися сам собі в годину самоти й нічної тишь що <g/> , усвідомлене <g/> , вкинуло б його в холодний <g/> , жаскии піт <g/> .
doc#91 Варт тільки собі уявити <g/> , що було б <g/> , коли б дівчина повернулася до свого села з таким чоловіком і що вони обоє робили б. На щастя <g/> , автор змусив свого негра повіситися за кілька годин після одруження і так розв'язав проблему <g/> . </p>
doc#91 Вона несе в собі <g/> , може <g/> , не менше розкладових чинників <g/> , ніж будівних і творчих <g/> .
doc#91 Бо в радянських умовах подвиг не часто може проявитися без злочину <g/> , і злочин раз-у-раз має в собі частку подвигу <g/> .
doc#92 Інша річ <g/> , що я йшов до розуму й казав собі <g/> : не може цього бути <g/> , зовнішність людини не може бути ключем до її вдачі <g/> , це забобон <g/> , не піддавайся <g/> , не покладайся <g/> , дій так <g/> , ніби такого враження не було <g/> .