Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#82 ) <g/> , але й там — не тоді <g/> , коли говориться про самого себе <g/> . Тут причина того <g/> , чому жанр автопортрета не
doc#95 . Вони зажадали іншої <g/> : </p><p> — Розкажіть про самого себе <g/> , ми ж так мало знаємо <g/> . </p><p> Читати лекцію про самого
doc#56 тема може стати відмінною від самої себе і може стати навіть протилежною собі <g/> . В цьому
doc#81 там шукатиме Німеччина <g/> , а продовження самої себе <g/> . Це означало <g/> , що навіть не рабами повинні були
doc#24 характеру й настрою нового <g/> , свідомого себе і свого місця в житті українського інтелігента
doc#24 духу <g/> , що рветься в високості і водночас скоряє себе в суті справи цілком конструктивному і навіть
doc#94 народження — це подвиг і спасіння <g/> , спасіння себе і всіх співлюдей <g/> , оборона людей від спокуси й
doc#59 не втручатися в гущу щоденщини і вміти ставити себе завжди осторонь небезпеки <g/> ; але зміст його
doc#84 світу <g/> . Провінція — все те <g/> , що не стверджує себе столицею світу <g/> . Провінція — не географія <g/> , а
doc#96 нація не може не намагатися ствердити себе й культурно <g/> . Звідси рясні скульптури <g/> , звідси
doc#84 відчуття <g/> . Зрозуміти це — означає ствердити себе <g/> . </p><p> Тут наші очі повертаються до школи <g/> . Шов сказав
doc#98 в душі трибунал <g/> , де слушно або помилково судить себе і зустрічного <g/> . Хоч і сказано <g/> : « <g/> Не судіть <g/> , щоб не
doc#59 з людьми і для людей <g/> . Шлях гуманізму супроти себе і супроти інших <g/> . І Ірин вирушає до людей <g/> , на
doc#40 ) <g/> , а витворюються в міру того <g/> , як « <g/> вбирають <g/> » у себе дію суб'єкта <g/> . Може бути ще внутрішній об'єкт <g/> ,
doc#72 створити мову наддіялектну <g/> , що ввібрала б у себе елементи різних говірок <g/> , аби стати гнучкою <g/> ,
doc#66 театр прочитати їх усі разом <g/> , так <g/> , як всотує їх у себе читач <g/> , уважно читаючи твір <g/> ? Ні <g/> , місце всім тим
doc#19 : « <g/> Заповіт засланця <g/> » <g/> . За засланця поет уважав себе <g/> , і слушно <g/> , хоч заслання його не було наслідком
doc#101 маленький пагорбок <g/> . </p><p> Л. Т. <g/> : Ваше усвідомлення себе українцем — це виховання <g/> ? Самовиховання <g/> ? Чи
doc#4 може й зовсім зневтралізувати себе <g/> , усунути себе з вірша не тільки як займенник або іменник <g/> , а
doc#81 свого дружину чи сина <g/> , не мавши як утримувати себе та допомагати передачами заарештованому <g/> , у