Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Кузина Люся мала <g/> , як і більшість населення <g/> , продуктові картки <g/> , діставалося на них мало <g/> , але досить <g/> , щоб не померти з голоду <g/> .
doc#81 Я не брав у них участи і мало знав про них <g/> .
doc#81 А може <g/> , я знайду на них бризки крови <g/> ? </p>
doc#81 З усіх моїх перечікувань <g/> , що про них я писав і писатиму тут ще далі <g/> , це було найспокійніше й розмірно найщасливіше <g/> . </p>
doc#81 Другою була <g/> , може <g/> , неусвідомлювана ними самими цупкість українських селянських традицій <g/> , дарма що більшість із них <g/> , як уже сказано <g/> , були з другого покоління інтеліµенції <g/> .
doc#81 <p> Серед них я досі не згадав одного <g/> , хто був мені найближчий <g/> , з яким я справді якось споріднився <g/> , — Василя Івановича Сімовича <g/> , як його ми звали — « <g/> дядю Васю <g/> » <g/> .
doc#81 Дам місце цим словам понадсорокарічної давности — ось враження з цвинтаря <g/> : </p><p> На корогвах схилились Ольга й Володимир <g/> , </p><p> Дзвенять дзвінки на них у такт молитв <g/> . </p>
doc#81 У попередньому житті він умудрився ходити деколи коло видатних людей <g/> , приміром <g/> , Миколи Зерова — і нічого від них не навчитися <g/> .
doc#83 Харлампович підрахував <g/> , що в другій половині XVII століття в самому тільки місті Москві було 7 манастирів <g/> , повністю заселених українцями й білорусинами <g/> , а один з них навіть був переданий у зв'язку з цим у відання Малоросійського приказу <g/> !
doc#84 Чи не краще протиставити їй свої вічні чесноти — віру <g/> , щирість — і спиратися на них <g/> , ніби доби нема <g/> ? </p>
doc#85 Коли вони хибні <g/> , — то проти них є докази й переконання <g/> .
doc#86 Вона зветься в них « <g/> будуючою <g/> » <g/> .
doc#87 Уранці <g/> , в городі <g/> , де незнайомі вулиці <g/> , а по них проходиш якось невідомо й задумано <g/> : приходять і зникають давно забуті тіні іхтіозаврів <g/> , і розчиняється рожеве вікно в майбуття <g/> .
doc#87 Отже <g/> , третій Харків пройшов повз них — вони не знали його <g/> , поки він жив <g/> , а після його ліквідації влада добре подбала <g/> , щоб вони про нього нічого не довідалися <g/> .
doc#88 як цього від них вимагали їхні дресирувальники <g/> . </p><p> Ні <g/> , я не хочу кидати в них каміння <g/> . Хай це зробить той <g/> , хто сам без гріха <g/> . Не знаю <g/> ,
doc#88 Це в них <g/> , у тих школах <g/> , нагромаджений досвід поколінь і традиції <g/> , які передавали учням їхні вчителі <g/> , Гарантували успіх повстань і революцій <g/> , що їх піднімали учні проти вчителів <g/> .
doc#88 Професорів слід було використовувати <g/> , але їм не довіряли і на них не покладалися <g/> . </p>
doc#89 це ж тільки бур'ян <g/> . </p><p> Кінець кінцем спілки письменників <g/> , щоб ще раз згадати про них <g/> , і засновані були шістдесят років тому під ласкавими променями з Кремля з наглядом як
doc#92 : </p><p> — Ну <g/> , розпитуйте <g/> ! </p><p> Але без павзи почав казати <g/> , що Булаховський у них у великій пошані і його портрет висить у Білодідовому кабінеті <g/> , а його твори незабаром
doc#92 Особисто я нікого з них не знав <g/> , за винятком хіба Ерта Кайперса <g/> , та й і з ним знайомство було тільки короткочасне ( <g/> він викладав якийсь час у Колюмбійському університеті <g/> , але в відділі мовознавства <g/> , а не славістики <g/> ) і давно перервалося <g/> .