Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Але він надрукував її під псевдонімом В. Нетай <g/> , а коли редакція <g/> , мабуть <g/> , під тиском німців <g/> , заявила <g/> , що друкуватиме матеріяли тільки під спражніми прізвищами <g/> , він від дальшої співпраці утримався <g/> .
doc#81 Опера ставила « <g/> Абесалом і Етері <g/> » З. Паліяшвілі ( <g/> жовтень 1931 <g/> ) <g/> , що в протилежність іншим тогочасним операм сподобалася харків'янам і трималася кілька років <g/> ; « <g/> Березіль <g/> » у червні 1932 року виставив « <g/> Тетнулд <g/> » Ш. Дадіяні в поставі В. Скляренка <g/> , з усіх молодших режисерів « <g/> Березоля <g/> » <g/> , може <g/> , найталановитішого <g/> .
doc#81 Там панували марристи <g/> , з них я бачив кавказоподібну <g/> , з вусами — і я не здивувався б <g/> , коли вона мала й бороду <g/> , — горбатоносу Биховську <g/> , що виглядала так <g/> , наче кожної хвилини готова була кинутися в бій з противниками марризму й перегризти їм горлянку <g/> , бачив і Федота Філіна <g/> , з виглядом зачучверілого мужичка <g/> , та ще й такого <g/> , що вчащає до корчми <g/> , — він тоді сидів над своїми мапами діялектів коло озера Селіµер і ледве чи передбачав ту запаморочливу кар'єру <g/> , яку зробив після смерти В. Виноградова <g/> , ставши членом-кореспондентом Академії Наук і директором Інституту російської мови <g/> .
doc#81 Шевельов Ю. В. перебував від 14. X до 25. X в хірургіч <g/> .
doc#81 Шевчук <g/> , а він — як В. Нетай <g/> .
doc#81 У ньому друкувалися Олекса Веретенченко <g/> , Дмитро Ніценко <g/> , після довгих років вимушеного мовчання відродився В. Домонтович <g/> .
doc#85 Живуть <g/> , але як епігонада — в творчості </p><p> В. Кулика й Б. Грінченка <g/> , М.Жононенка й О. Коваленка <g/> …
doc#88 Варто згадати хоча б школу В. Антоновича — М. Грушевського в історії <g/> , Потебні в мовознавстві <g/> , Перетца в історії літератури <g/> , Мечникова в медицині <g/> …
doc#88 На відміну від старих теорій про первородне <g/> , праслов'янське походження й абсолютну слов'янську чистоту української мови вони дійшли висновку <g/> , що вона <g/> , власне кажучи <g/> , не є первородною <g/> , адже з'явилася шляхом поєднання двох первинно відмінних діялектних груп <g/> , з яких перша була близькою до білоруської мови <g/> , а друга — ймовірно <g/> , до польської ( <g/> цікаво <g/> , що ці погляди найбільш енергійно відкидав польський учений В. Курашкєвіч <g/> ) <g/> .
doc#88 Це не жарт <g/> , таке твердження надруковано на с. 208 книжки В. Мавродіна « <g/> Створення Російської держави <g/> » <g/> , виданої 1951 року Ленінградським державним університетом імені Жданова ( <g/> теж глузування <g/> : чому імені Жданова <g/> , якщо він ніколи не мав нічого спільного з наукою <g/> ?
doc#89 Один критик закидає мені <g/> , що я « <g/> вбив <g/> » В. Скотта и А. Дюма <g/> , і в зв'язку з цим передчуває <g/> , що я « <g/> повалю усі інші величі світової літератури <g/> , а замість них видвигну скрізь герми <g/> , вівтарі і ( <g/> ?
doc#92 ( <g/> В. дуже неприхильно ставився до Якобсона й висхідної його кар'єри <g/> .
doc#92 Мені навіть не довелося проситися в доповідачі <g/> , бо тогорічний провідник слов'янської секції <g/> , уже знайомий нам В. <g/> , сам мене запросив <g/> .
doc#92 Приміром <g/> , вигуки « <g/> Исключить <g/> » після виступу Білодіда <g/> , за Стендер-Петерсеном <g/> , почулися « <g/> з усіх боків <g/> » <g/> , за В. <g/> , це був « <g/> малий <g/> , але голосний хор голосів <g/> » <g/> , за Е. <g/> , « <g/> малий дзюркіт ( <g/> ripple <g/> ) » <g/> .
doc#92 В. не згадує про таку павзу <g/> ; Стендер-Петерсен <g/> , не кажучи просто <g/> , дає зрозуміти <g/> , що вона була затяжна <g/> ; Е. характеризує її як « <g/> довга мертва тиша <g/> » <g/> .
doc#92 істині і свідчить про первісну дезорієнтацію американців і непевність <g/> , як діяти <g/> . </p><p> З листів В. й Е. імена промовців <g/> , що забирали слово після Якобсона в моїй обороні <g/> , були
doc#92 В. не втручався до жадних славістичних справ <g/> , його участь у плянах « <g/> розподілу американської славістики <g/> » була виплодом уяви Якобсона <g/> .
doc#92 Було неможливе листування з Якобсоном <g/> , стало неможливим — з Е. Лишався третій член Комітету американських славістів — Д. В. 12 червня я написав до нього <g/> : « <g/> Які б не були мої почуття <g/> , я не збирався робити жадної " <g/> революції” і відмовляюся від претенсії брати участь у славістичному конгресі <g/> .
doc#92 , 11 травня 1966 <g/> : « <g/> Свідчення Булаховського вирішально промовляє проти закидів Білодіда <g/> » <g/> . </p><p> В. <g/> , 7 листопада 1962 <g/> : « <g/> Якобсон відповідав <g/> , що він розмовляв з Булаховським на
doc#93 Ахметелі і Марджанішвілі випереджали один одного в гостинності <g/> , коли « <g/> Березіль <g/> » 1931 року приїхав до Грузії <g/> , де він тріюмфально показував « <g/> Гайдамаків <g/> » Шевченка <g/> , « <g/> Мину </p><p> Мазайла <g/> » Миколи Куліша <g/> , « <g/> Диктатуру <g/> » й « <g/> Кадри <g/> » Микитенка та « <g/> Мікадо <g/> » В. Ґілберта й А. Саллівана <g/> .