Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 . У ті роки дуже висуватися було ризиковано <g/> . Мене стримувало від цього те <g/> , що я мав невідповідне
doc#81 , власне <g/> , далеко тяжчі <g/> . Але <g/> , мабуть <g/> , якби я сьогодні опинився в таких ситуаціях <g/> , я б діяв
doc#81 з прізвищем його приятеля Поллукса <g/> . З Зайцем я так ніколи й не зустрівся на розмову <g/> , з
doc#30 . Включіть їх у свої маршрути3 <g/> , вони варті <g/> . Я там був двічі <g/> , раз — коли вишневий цвіт <g/> , а другий
doc#40 до другого ступеня <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> Ой уздрів я там миленьку та за всіх вже наймилішу <g/> » ( <g/> Пач <g/> . <g/> ) <g/> . </p><p> З
doc#20 Усі не мали бажання лишатися в Києві <g/> , але тільки я твердо знав <g/> , куди я хотів <g/> . </p><p> Це був Львів <g/> . Я не знав
doc#81 . </p><p> І ця врівноважена відповідь стала для мене тим <g/> , чим було видіння Бога в розчиненому небі
doc#81 з Кулішевої « <g/> Патетичної сонати <g/> » ( <g/> якої я тоді <g/> , звичайно <g/> , не міг читати <g/> , бо вона не була
doc#92 кембриджського життя <g/> . Але все це здавалося мені тоді маловажливе <g/> . Усе це були тільки епізоди
doc#81 . Символістів <g/> , акмеїстів <g/> , футуристів я тоді не знав <g/> . Мої вірші мали бути старомодними <g/> .
doc#81 був справою короткого часу <g/> . Я відповів йому <g/> , що мені трудно давати поради <g/> , але для себе я знаю одне <g/> :
doc#81 відправи нової релігії <g/> . Звичайно <g/> , розумом ми — я тут уже кажу не тільки « <g/> я <g/> » <g/> , бо нас таких було
doc#81 і навіть перед тим <g/> , як щось з'явиться <g/> . Але я тільки деколи стояв у черзі <g/> , звичайно це робила
doc#81 дні тут було спокійно й затишно <g/> , відвідували мене тільки чмелі <g/> , метелики <g/> , а під осінь настирливі
doc#30 обкладинкарства10 <g/> , і дуже тим тішиться <g/> , а я тішуся ним і готуюся до святкування чимраз
doc#81 , звичайно <g/> , по-французьки <g/> . Вона вчила мене французької мови й читала зі мною « <g/> Les malheurs
doc#20 лишатися в Києві <g/> , але тільки я твердо знав <g/> , куди я хотів <g/> . </p><p> Це був Львів <g/> . Я не знав <g/> , які там були
doc#81 Чукин — люди містечок і міст <g/> , не люди села <g/> . Тоді я це пояснював саме радянськістю решти групи <g/> , і
doc#81 ходити <g/> , але й сидіти <g/> . Бог і лікарі заощадили мені цей досвід <g/> . Натомість усі теоретичні
doc#81 року <g/> , і це означало — прощай <g/> , Кавказе <g/> . Більше я цих країв не бачив <g/> . На груповій картці