Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 цілком ті самі <g/> ? Мабуть <g/> , не зовсім <g/> . </p><p> Після того я бував час від часу в Катерини Іванівни на
doc#81 й рівня самого Донцова <g/> . З писаннями Донцова я був знайомий п'яте через десяте <g/> , головних його
doc#81 , але я сумлінно виконав замовлення <g/> . Певна річ <g/> , я ніколи не намагався публікувати цю « <g/> Стареньку
doc#81 вели на смерть <g/> . </p><p> Серед них було й кілька <g/> , кого я добре знав <g/> . Про Ольхівського вже була тут
doc#81 дім і мене в ньому <g/> . Але до такого зухвальства я не дійшов <g/> . Ось цей вірш <g/> : </p><p> Чужих весіль тверезий
doc#81 пізніше <g/> , виїхавши з Лемківщини <g/> , у Словаччині <g/> , я пробував втиснути мої лемківські враження в
doc#82 — річ корисна <g/> , але не в літературі <g/> . Бог з нею <g/> . Я не вмію плавати <g/> , але можу зрозуміти мудрість
doc#82 рівно п'ятдесят років <g/> , як люди такої ж долі <g/> , як я <g/> , опинилися поза межами Радянської України <g/> .
doc#92 , зокрема беручи до уваги <g/> , що англійською мовою я міг тільки читати <g/> , але не вмів ні говорити <g/> , ні
doc#92 треба було б той текст проглянути <g/> . Геть пізніше я довідався <g/> , що він гребував українськими
doc#92 мене мало цікавив <g/> , грошей вижебрувати в нього я не збирався ( <g/> та й не знав <g/> , що це в американських
doc#92 , я був не від того <g/> , принаймні на початку <g/> . Адже я був тоді закоханий у нього позаочі <g/> , чому ж не
doc#92 темою з так званого « <g/> російського проекту <g/> » <g/> . Я вже згадував про нього <g/> , тут слід сказати трохи
doc#92 після подій <g/> , а не з відстані кількох місяців <g/> , я дозволю собі навести з нього довгу цитату <g/> : </p><p> «
doc#92 Тахіаосом з Університету Салонік я познайомився під час візити до цього міста <g/> . Він
doc#92 з організації славістичних конгресів <g/> . Я мушу зрозуміти це <g/> . </p><p> Американці <g/> , не зголошуючи
doc#92 до цього зусилля <g/> . І на семисторінковий лист я відповів своїм новим <g/> , такої ж довжини <g/> . Я
doc#92 . Я розкривав йому очі на стан України й свій <g/> , я жадав безкомпромісової перемоги правди і
doc#92 місце для апеляції <g/> , щонайменше довільною <g/> . </p><p> Я не маю іншої можливосте <g/> , як зняти моє прізвище
doc#92 мужа <g/> . Якобсон тоді був мені вже гидкий <g/> , бо я в ньому розчарувався <g/> . З мого боку <g/> , моя