Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#42 Він має на це більше прав і підстав <g/> , ніж хто інший <g/> .
doc#4 » стає і образом авторчиної <g/> , може не без впливу епіграфа до Гемінґвеєвого « <g/> По кому дзвонить дзвін <g/> » <g/> , узятого з Джона Донна <g/> , а може в суголоссі таких безмежно людських <g/> , загальнолюдських міркувань про « <g/> переправу через останні буруни <g/> » <g/> . </p>
doc#4 Так постає образ вимінности смерти своєї й свого коханого в поезії « <g/> Над твоєю труною не плакатиму <g/> » <g/> , вже тут згадуваний <g/> , так смерть іншого в поезії « <g/> По кому дзвонять <g/> ?
doc#40 : постачання кому <g/> , бо постачати кому <g/> ; їзда залізницею <g/> , бо їздити залізницею <g/> ; розмова болгарською мовою <g/> , бо розмовляти болгарською мовою <g/> ; торгівля книжками <g/> , бо торгувати книжками і т. д. Бувають випадки <g/> , коли іменник може керувати рівнобіжно родовим і давальним відмінком <g/> , напр <g/> .
doc#40 Так з'явилися такі суто російські конструкції <g/> , як постачати кого чим ( <g/> замість поправного постачати кому що <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Так само <g/> , як і прикметники <g/> , ці займенники можуть мати в місцевому відмінку однини чоловічого й середнього роду поруч закінчення -ому закінчення -ім <g/> : на ньому і на нім <g/> , на чому і на чім <g/> , при кому і при кім <g/> . </p>
doc#81 Вони <g/> , звичайно <g/> , знали <g/> , що після їхньої погромної статті майже неминуче та особа або ті особи <g/> , проти кого був спрямований їхній виступ <g/> , буде органами НКВД вилучена з життя <g/> , але саме такого від них вимагали <g/> , і вони цю вимогу сумлінно виконували <g/> .
doc#72 тепер рідко хто говорить по-українськи <g/> ” ( <g/> Чикаленко 2 <g/> , 154 і далі <g/> ) <g/> .
doc#91 Бо іс торія не знала дітей <g/> , силоміць відірваних від батьків до технічних шкіл <g/> , не знала розкуркулень і заслань у та кому маштабі <g/> , не знала « <g/> організованого вербування робочої сили з колгоспів на заводи <g/> » <g/> .
doc#52 Цілком слушно Смолич указує на те <g/> , що нема в поляків <g/> , німців <g/> , росіян і ще там кого термінів поляцтво <g/> , німецтво <g/> , російство <g/> .
doc#40 : випросити <g/> , виканючити <g/> , виплакати ( <g/> у кого що <g/> ) <g/> .
doc#36 Коли заборонили « <g/> Розп'яття <g/> » <g/> , хтось з відомих осіб висловився <g/> : « <g/> Властиво байдуже <g/> , у кого яке ставлення до цієї теми <g/> .
doc#90 — А от <g/> , скажіть мені <g/> , товариші <g/> , скажіть мені <g/> , у кого з них є ленінізм <g/> ? </p>
doc#52 Повторю <g/> : мова йде не про те <g/> , щоб пристати до поглядів Плюща чи кого іншого <g/> , і не про те <g/> , щоб відмовитися від незгод і сперечань <g/> .
doc#38 <p> ДИСКУСІЇ І КРИТЕРІЙ ПРОФЕСОРА БОРЩАКА </p><p> Довголітня « <g/> дискусія <g/> » про те <g/> , чи Хвильовий <g/> , чи Куліш <g/> , чи ще хто були комуністами чи націоналістами <g/> , має принаймні один осяг <g/> : вона показала <g/> , що література двадцятих років була надто глибока й складна для того <g/> , щоб її можна було вкласти в одне або друге означення <g/> .
doc#54 Алеж воно таке наочне <g/> , що хто ж йому повірить <g/> ? </p>
doc#81 Ми з нею добре сприятелювалися <g/> , говорити з нею було легко — як типово для сталінських часів <g/> , ми не розмовляли на політичні теми <g/> , але з несказаного ми просто й легко знали <g/> , щу хто думає і яку шкалу вартостей він має <g/> .
doc#40 : « <g/> Як хто гострий ніж угородив Чіпці в серце <g/> , так невеличкі ті три слова <g/> .
doc#31 Якби хто в цьому сумнівався <g/> , то це спростовується дальшими прикладами Хвильового <g/> .
doc#38 І хто ж може розкрити її краще від Чижевського <g/> ?