Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Одначе під впливом конструкцій <g/> , уживаних при числівниках два <g/> , три <g/> , чотири часто і при півтора в функції називного відмінка <g/> , з'являється форма називного відмінка множини іменника ( <g/> з наголосом родового відмінка однини <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 Рештки її зрідка можна зустріти в формі називного відмінка при числівниках цієї групи <g/> .
doc#3 Рідше трапляються в полі спостережень однієї особи радикальні зсуви в поширених і поточних синтаксичних конструкціях <g/> , коли одна раптом « <g/> виходить з моди <g/> » <g/> , занепадає і на її місце приходить інша <g/> , нова <g/> , при чому <g/> , можливо <g/> , старша занепадає <g/> , а на її місце приходить нова <g/> , щоб заповнити порожнечу <g/> , а <g/> , можливо <g/> , спершу шириться нова конструкція — паралельна до старої <g/> , а потім у суперництві двох паралельних конструкцій перемагає ( <g/> а часом і не перемагає <g/> , а навпаки <g/> , « <g/> замах <g/> » не вдається і в змаганні нового і старого старе стверджує свою позицію <g/> ) <g/> .
doc#86 література <g/> , власне <g/> , тут ні при чому <g/> , і твори так само й далі лишаються непророслими зернами <g/> , чимсь <g/> , що вийшло з країни минулого <g/> , не стало сучасним і не має взаконеного становища в країні майбутнього <g/> .
doc#15 В результаті і витворюється той проміжний тип між неповнотою ( <g/> бо <g/> , як члени ряду з речення були багаті <g/> , висунуті на ролю окремих речень <g/> , вони неповні <g/> ) і називністю ( <g/> бо як окремі речення <g/> , що своєю закінченістю дорівнюють останньому двоелементному <g/> , вони називні <g/> ) <g/> , який уповноважує в подібних випадках вбачати ранній щабель розвитку називних речень з неповних <g/> , при чому - це слід підкреслити <g/> , щабель <g/> , який зв'язаний не з писаною мовою <g/> , а з усною <g/> .
doc#15 <p> Я. Лось у своїй синтаксі розглядає називний відмінок <g/> , що стоїть поза реченням і дублюється далі займенником ( <g/> за Пєшковським - називний відмінок уявлення <g/> ) <g/> , при чому вважає <g/> , що " <g/> такі вирази є <g/> , власне <g/> , поєднанням окличних називних відмінків з власне реченнями в стосунку сурядности [ <g/> współrzędności <g/> ] " <g/> . </p>
doc#81 Усі ми мали пройти <g/> , приміром <g/> , через звукозапис слова бик/бык з тим <g/> , щоб виявилася різниця в артикуляції українського и і російського ы ( <g/> при чому виявилося <g/> , що дехто з рідною російською мовою вимовляв його на український кшталт <g/> ) <g/> , але в цьому тридцятиразовому зверненні до слова було так само мало ориµінальности <g/> , як і в усьому курсі Невзорової <g/> .
doc#43 Розділи звичайно бувають нумеровані <g/> , при чому вони можуть мати або не мати власні назви <g/> .
doc#73 При чому людину цю береться не ідеалізовано <g/> , а в повноті її проявів <g/> , у її безперервному становленні <g/> . </p>
doc#45 Центральним у книзі Потебні 1874 р. стає показ структури і розвитку ( <g/> складного <g/> ) предиката від недиференційованости ( <g/> або недостатньої диференційованости <g/> ) дієслова-імени до диференційованого і зокрема дієслівного присудка <g/> , при чому показується це на матеріялі не однієї <g/> , а всіх слов'янських і балтицьких мов <g/> , з принагідними екскурсіями до інших індоєвропейських мов <g/> . </p>
doc#40 ДИФТОНГИ </p><p> а <g/> ) загальна характеристика </p><p> На відміну від голосних вимова приголосних звуків характеризується розмірно більшою звуженістю ротової порожнини <g/> : мовні органи можуть зовсім змикатися <g/> , при чому струм видихового повітря прориває перепону і цим творить звук <g/> , що має тоді проривний <g/> , або експльозивний характер <g/> ; або мовні органи зближаються один до одного <g/> , не змикаючися <g/> , і видихове повітря витворює звук тертям об стінки звуженого проходу <g/> .
doc#15 - Неизвестно какой <g/> , из Рязани <g/> , гнедые ло- шади <g/> " - при чому фігурують вони <g/> , скільки можна судити з цього прикладу <g/> , саме в своїй усномовній невпорядкованості <g/> . </p>
doc#40 Таке буває при швидкому русі ( <g/> напр <g/> .
doc#9 Але польські елементи не затемнили народної основи мови <g/> : вони посіли тільки місце тих великоруських елементів <g/> , які неминуче вдерлися б при широкому й вільному розвитку малоруської письменности на Україні <g/> »3. </p><p> Але незалежно від того усвідомлення чи неусвідомлення суті справи передові кола українського суспільства вже тоді розв'язали для себе недвозначно питання напряму розвитку української літературної мови <g/> .
doc#40 Тільки при штучній павзі після односкладового сполучника — на знак сильного здивування <g/> , обурення тощо — цей сполучник може дістати окремий наголос <g/> , напр <g/> .
doc#40 Присудок при них нормально стоїть в однині <g/> , при що — в середньому роді <g/> , а при хто — в чоловічому <g/> , хоч би в суті займенник означав особу жіночого роду або багато осіб <g/> : « <g/> Щось наче вдарило мене по серці <g/> » ( <g/> Укр <g/> .
doc#40 Але той факт <g/> , що в цих випадках прикметник завжди стоїть після займенника <g/> , показує <g/> , що прикметник тут великою мірою субстантивізований <g/> , а займенник перед ним своїм значенням становить тільки другорядний показник неозначеносте </p><p> У західноукраїнських говірках при щось взагалі не буває узгодження <g/> , бо прикметник ставиться в залежному від займенника родовому відмінку <g/> , напр <g/> .
doc#40 Тільки при неозначених займенниках щось і хтось можливий узгоджений прикметник ( <g/> при щось — у середньому роді <g/> , при хтось — у чоловічому <g/> , але при підкресленні неоформлености зрідка теж у середньому роді <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#72 В наслідок цього <g/> , 28 червня 1929 року на відкритій для відвідувачів сесії <g/> , під безоглядним тиском <g/> , при явному голосуванні <g/> , сім партійців високого ранґу <g/> , включаючи Скрипника <g/> , обрано на академіків ( <g/> там таки <g/> , 61 <g/> ) <g/> .
doc#40 Друга група іменників <g/> , при яких може бути вжитий прислівник <g/> , це ті назви речей і осіб <g/> , при яких прислівник показує спосіб <g/> , як вони постали або набрали свого характеру <g/> , напр <g/> .