Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#84 Нашим мистцям <g/> , що не хочуть бачити свого часу <g/> , незалежно від їхніх бажань <g/> , лишається роля упосліджених Акакіїв Акакійовичів <g/> .
doc#84 Література і малярство наших останніх років дещо дали нам для зрозуміння наших « <g/> вічно-селянських <g/> » первнів <g/> .
doc#84 — додамо ми — в віках <g/> . </p><p> Так <g/> , ми ждемо <g/> , що мистець буде нашим Мойсеєм <g/> . Для цього він мусить зрозуміти свій час <g/> . Не задкувати по-рабськи за часом
doc#84 Тут можна закінчити історію нашого острова <g/> .
doc#84 , навіть у помислі <g/> . Спочатку і передусім у помислі <g/> . В ідеї <g/> . </p><p> Ідея наша зроджується заново в трагізмі загибелі хутора <g/> . Був етап <g/> , коли видавалося <g/> , що хутір
doc#84 При першій фразі переговорів зі словаками наш доктор переходив на польську мову <g/> .
doc#84 А хіба мало проявів такого відкинення в рецидивах просвітянщини й просвітянського соціялізму в нашій сьогоднішній дійсності <g/> , пресі <g/> , мистецтві <g/> ? </p>
doc#84 Потебню <g/> : Наші народники й вісниківці ствердили свідомість нашої окремішности <g/> ; відкрили нам очі на нашу традицію <g/> ; обґрунтували нашу самобутність <g/> . Але ми вже можемо бути сильні тільки вмінням включити
doc#84 Наше становище ускладнюється тим <g/> , що при пропорційно малій <g/> , незмірно малій кількості інтелектуального активу ми мусімо одночасно обслуговувати і активізувати всі три шари нашої культури <g/> .
doc#84 Але це означає <g/> : вийти за межі нашої провінційности <g/> .
doc#84 у тигровій шкурі <g/> » <g/> , а не « <g/> Витязь у багровій шкурі <g/> » <g/> . </p><p> Картагена нашої провінційности мусить бути зруйнована <g/> . Суть не в запереченні імперіяльної концепції заради ствердження провінційної <g/> ,
doc#84 І наша національна гордість <g/> , яку нам треба плекати <g/> , плекати й плекати <g/> , не ростиме з самозамкнености й зневаги до інших різного кольору шкури народів <g/> .
doc#85 Не йдучи глибше <g/> , згадаємо тільки той загальновідомий факт <g/> , що Геґель до марксизму причетний куди менше <g/> , ніж наші теперішні полемісти-противники марксизму й діялектики <g/> .
doc#86 , якщо розмислити холодно й тверезо <g/> , то річ тут не лише в культурному рівні нашої еміграції <g/> . Якби твори наших 20-х років перевидати сьогодні в Україні <g/> , напевне <g/> , реакція
doc#87 і тому — духовою столицею <g/> , — з цього погляду нема перед нашою наукою <g/> , нашим мистецтвом завдання важливішого <g/> , відповідальнішого й нагальнішого <g/> , як пізнання й усвідомлення ментальности і всього
doc#87 І як би не ставитись до цього твору як до явища мистецького ( <g/> тут не місце про це говорити <g/> , можна буде про це сказати в критичних статтях <g/> ) <g/> , але мусімо ствердити <g/> , що в нашій еміграційній літературі це <g/> , може <g/> , перший нееміґрантський твір <g/> .
doc#89 Признаюся <g/> , що я справді віддам десяток Дюма за одного Осьмачку або Барку <g/> , але це ще ніякий не комплімент для наших поетів <g/> . </p>
doc#89 Наш Архипенко підсумовував стан речей ( <g/> не він перший це вигадав <g/> ) <g/> : « <g/> Мистецтво створене для всіх <g/> , але не всі створені для мистецтва <g/> » <g/> .
doc#92 Якобсон був тоді десь поза містом <g/> , і перша зустріч наша відбулася аж десь у вересні <g/> . </p>
doc#92 , не зовсім так <g/> . </p><p> Пізніше <g/> , як мені оповідали <g/> , Курилович <g/> , що бачив нашу розмову <g/> , переказував <g/> , що вона була дружня <g/> . Це правда <g/> , що ми не