Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#66 . Тим то і трагічні мають бути і Йоганна <g/> , і Хуса <g/> . Коли Хуса хоч трохи комічний <g/> , як це часом
doc#52 виконувати принизливу фізичну працю <g/> , та ще й коли це бачать солдати <g/> . </p><p> Пізніший Солженіцин <g/> , після
doc#81 ж мірою <g/> , і вона почувала себе глибоко нещасною <g/> , коли це не здійснювалося <g/> , а це майже ніколи не
doc#81 , тільки не для одного учня <g/> , а для кількох <g/> . Коли ця своєрідна школа-не-школа вбилася в
doc#40 принатурені чужі слова ( <g/> типу депо — депа <g/> ) <g/> . Коли ці слова принатурюються до мови <g/> , вони
doc#72 освіти серед решти суспільних прошарків <g/> , коли частина мовців щойно проходила українізацію <g/> ,
doc#92 і єретики ще не всі спалені й винищені до ноги <g/> , коли ще живе Шевельов і навіть має однодумців і
doc#38 поезії тривалого інтересу <g/> » <g/> . На 43 сторінці <g/> , коли ще не висохло чорнило з попереднього пасажу <g/> ,
doc#89 усіх родів поезії <g/> . Йому зовсім не можна вірити <g/> , коли щось йому не подобається <g/> , але за ним можна йти <g/> , з
doc#101 на мене вирішальний вплив <g/> . Але це було ще в роки <g/> , коли я був підлітком <g/> . А потім все-таки мав ту
doc#81 « <g/> подав матеріяли <g/> » до НКВД Микола Пилинський <g/> . Коли я був у Києві під німецькою окупацією <g/> , я
doc#46 з ним у три періоди <g/> . По- перше <g/> , в роки війни <g/> , коли я вже був у Львові <g/> . Він тоді жив у Варшаві <g/> , але
doc#92 , не кажучи вже про бідолашного мене <g/> . Пізніше <g/> , коли я вже був у Гарварді <g/> , я побачив стан речей у
doc#92 питав <g/> , ані коли кликав мене з Швеції <g/> , ані тоді <g/> , коли я вже був у Кембріджі <g/> . </p><p> Я ніколи не казав <g/> , що «
doc#16 прізвище <g/> : в дужках стоїть « <g/> Шерех у МУРІ <g/> » <g/> . Де і коли я говорив усі ці дурниці <g/> ? Все це суцільна
doc#92 спершу до Гарварду <g/> , а потім до Колюмбії <g/> . Коли я зустрів у Москві великого вченого й чудову
doc#81 про мого батька <g/> . Я міг міркувати логічно — коли я зізнаюся <g/> , мене викинуть <g/> , я не маю жадного
doc#81 сам <g/> , але клопотатися мусів через місцевком <g/> , і <g/> , коли я повернувся <g/> , спеціяліст на путьовки в
doc#4 . </p><p> З цим зв'язана і композиція сторінки в книжці <g/> . Коли я починав читати книжку <g/> , я обурювався <g/> . Невже
doc#81 пробувати їх усунути <g/> . Цього він аніяк не робив <g/> . </p><p> Коли я сказав Сімовичеві <g/> , що я замислив невелику