Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 інший світ <g/> , світ відповідальности людини за себе і за своїх однодумців <g/> . </p><p> « <g/> Просвіта <g/> » не була
doc#81 синами — і візьмуть мене з матір'ю. Так сталося <g/> . За якийсь час поїзд рушив — на Люботин <g/> , на Ворожбу й
doc#81 психічним шоком з позитивною зарядкою <g/> , але що за тим <g/> ? Ці люди <g/> , навіть включно з Доленком <g/> ,
doc#81 не став <g/> , але на Україну він більше не скидався <g/> . За тих кілька днів <g/> , що я провів у Києві <g/> , я вперше
doc#81 — тут данина моєму радянському вихованню — за законами діялектики <g/> , через подолання
doc#81 , а отже <g/> , поверхові деталі <g/> . Звичайно <g/> , за тринадцять місяців я не раз проходив тими
doc#81 наша примязнь <g/> . Так у несприятливих умовах <g/> , за відсутности університету починала скромно й
doc#81 . Люди <g/> , особливо ті <g/> , що прибували одні за одним зі сходу <g/> , після років мовчання <g/> ,
doc#81 . Але в роки мого перебування в Львові це був <g/> , за зразком німецьких провінційних театрів <g/> , не
doc#81 був далекий від високости <g/> . Я не вважав його за видатного письменника <g/> , але він мав свій стиль <g/> .
doc#81 за неї <g/> , і не я просився до друку <g/> , а мене просили <g/> . За винятком <g/> , може <g/> , статті про Барановича <g/> , не маю
doc#81 була і не могла бути жадним чинником у змаганні за незалежність <g/> . Війна була не наша <g/> , і єдине <g/> , що ми
doc#81 ішов чоловік <g/> . Стефаник з ним привітався <g/> . За галицьким звичаєм того часу незнайомі
doc#82 очима <g/> , — ніколи й ніде читач не брався за книжку красного письменства <g/> , щоб навчитися
doc#85 , ані до абсолютно нового <g/> , ані до кращого за всяку ціну <g/> ) <g/> , то нам залишається хіба
doc#88 і добре стереглися <g/> . Сірники горіли точно за програмою й пляном <g/> . Наука розвивалася згідно з
doc#89 — бо <g/> , мовляв <g/> , в українській літературі « <g/> шукаєш за ( <g/> ? <g/> ) зразковою картиною Києва в Основ'яненка і
doc#92 був <g/> , а й такий <g/> , яким він хотів <g/> , щоб його бачили <g/> . А за тим була крихітка наївности <g/> , якої не помічав
doc#92 . Практично завдання сходило на опис мови за чотиритомним словником Ушакова <g/> . На той час це
doc#92 в дальшому <g/> , але навіть тоді мене вважали за одного з найвимогливіших викладачів поміж