Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#94 Як <g/> , з яким вождем можна будувати тепер який-небудь режим з людським обличчям <g/> , коли душу людини <g/> , уже перед соціялістичним експериментом скривджену й понівечену <g/> , тепер доведено до моральної пустки <g/> , до цинізму ницости й ницости цинізму <g/> , коли — так виглядає — знищено не тільки віру в законність <g/> , свободу <g/> , privacy <g/> , а навіть самий ґрунт <g/> , на якому ця віра виростає <g/> ?
doc#92 Ніс гачком <g/> , схилений до підборіддя <g/> , незвичайно короткого — так малюють ніс у дитячих книжках про бабу-ягу <g/> .
doc#24 Іронія любови — так хотіли б ми її назвати <g/> .
doc#77 Він починається згадкою про події минулого року <g/> ; далі виринає тема знайомства Василя Шеремети з Гнатюком <g/> : абзац — і автор оповідає про Настю Мединську <g/> ; далі подано осінній пейзаж <g/> ; пригоду в пошті з селянином <g/> , що не вмів говорити по-польськи <g/> ; зустріч Василя з Євгеном Лиськевичем <g/> ; візиту до Мединської — так виринає тема за темою <g/> , і на жадній ми не зупиняємося довше <g/> .
doc#21 Він належав до незчисленного натовпу незнаних малярів <g/> , що блукали вулицями Нью-Йорку <g/> , мистецької столиці Америки <g/> , а може — так Нью-Йорк сам претендує — світу <g/> , і намагалися зацікавити своїми творами власників галерій <g/> , справа майже безнадійна <g/> .
doc#84 Не Держиморда <g/> , не Акакій Акакійович <g/> , а проводир Мойсей — так мислимо ми собі сьогоднішнього мистця <g/> .
doc#82 Не нова це концепція <g/> , вона прийшла до нас — так <g/> , ще з Візантії <g/> , де панівними жанрами були житія святих <g/> , тлумачення Святого Письма й проповіді — усе повчальне <g/> , усе напучувальне і де не можна було б собі уявити появу <g/> , скажімо <g/> , розважально-блюзнірського «Ґарґантюа і Пантаґрюеля <g/> » <g/> , чи « <g/> Декамерона <g/> » <g/> , або пародійного « <g/> Дон Кіхота <g/> » <g/> , гірковеселих Шекспірових блазнів і клоунів <g/> , роздвоєного Гамлета й трагічного короля Ліра <g/> .
doc#66 Інші зраджують заради дрібниці <g/> , зраджують і сахаються <g/> , зраджують м'якотіло й недоречно — так зраджували певні прошарки нашого народу свою націю й культуру <g/> .
doc#30 І так і не знаю <g/> , що це все означає — чи просто рідний розгардіяш ( <g/> передплатникам не висилаємо <g/> , непередплатникам — так <g/> ) <g/> .
doc#24 А тоді прийдуть нові страждання і нові перемоги над ними — так буде вічний рух <g/> , і вічно буде матерія <g/> , і вічно буде « <g/> Творчо-заглиблене сьогодні <g/> » <g/> .
doc#65 Правда <g/> , часто посилання ці випадкові або на праці застарілі <g/> , з кричущим оминанням важливого й нового — так і видно <g/> , що Київ не дістає чужомовної літератури і більшість київських авторів у ній не орієнтується <g/> , — але бодай виявляється добрий намір <g/> . </p>
doc#47 <p> На цьому шляху до самообмеження <g/> , замкнення в собі і <g/> , кінець-кінцем <g/> , повного мовчання маленьким чудом постає останній і може найсильніший шедевр об'єктивної — так здається — поезії <g/> , вірш « <g/> Її малоросійське достоїнство — сотничиха <g/> » <g/> , історично-психологічний портрет <g/> , що в слові відтворює один з малюнків Ріґельмана <g/> .
doc#10 На підставі скупих згадок у звідомленнях ВУАН і в передмовах Курило до діялектологічних записів з окремих сіл у ( <g/> 19 <g/> ) ці її подорожі можна реконструювати — не претендуючи на повноту — так <g/> : улітку 1922 р. Курило разом із своїм незмінним супутником від цього часу <g/> , визначним етнографом-музикологом Климентом Квіткою <g/> , відбуває експедицію на Білоцерківщину <g/> , Канівщину й Черкащину <g/> , себто на терен центрально-українських говірок ( <g/> 19 <g/> , 93 <g/> ; 13 <g/> , 66 <g/> ) <g/> ; далі її інтерес звертається до північноукраїнських говірок — на 1923 рік припадають дві експедиції на Чернігівщину й сумежні землі — в травні в село Хоробричі <g/> , в серпні — на Пирятинщину й Прилуччину <g/> , потім <g/> , з 26 вересня до 2 листопада — в Остерський <g/> , Сосницький <g/> , Чернігівський і Конотопський райони20 <g/> ) <g/> .
doc#28 Іноді він еклектично вимішувався з ними в одній поезії — так <g/> , поезія « <g/> Залізний заклик <g/> » неоклясичне світосприймання висловлює символістичною технікою <g/> ; так <g/> , поезія « <g/> Коли почую <g/> » надто раціоналістична для символіста <g/> , надто настроєва для неоклясика <g/> .
doc#40 ) <g/> ; « <g/> Трохи втомно стояти довго в одній позі — так спочити ж можна <g/> » ( <g/> Гол <g/> .
doc#0 Гість роззирнувся <g/> , помітив — так потім з'ясувалося <g/> , — на полицях кімнати многотомник « <g/> Історії України <g/> » Грушевського <g/> , назвав своє прізвище <g/> : Галицький <g/> , блимнув своєю посвідкою і запросив піти з ним на розмову — чи дружню <g/> ?
doc#48 Від бліків світла до лінеарности по-новому побаченої предметовости — так хотілося б окреслити цей стиль <g/> . </p>
doc#72 Не диво <g/> , що за таких обставин спроба примирення — так звана політика “ <g/> нормалізації <g/> ” — не дала наслідків <g/> . </p>
doc#97 Іншими словами <g/> , коли тобі цікаві суниці <g/> , треба описати ввесь ліс і сусідні галявини <g/> , коли пишеш про щупаків <g/> , схарактеризуй усі риби <g/> , прихопи й рибалок <g/> , і різні способи рибальства <g/> , всі рибальські пристрої — так можна йти далеко <g/> .
doc#40 Сполучники наслідкових речень — так що <g/> , то <g/> , на- пр <g/> .