Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 Але як і кожне звернення <g/> , так і це не мало <g/> , звичайно <g/> , сили обов'язковости <g/> . </p>
doc#85 Бо <g/> , як всяка рівність <g/> , так і ця однаково важна <g/> , чи читати її справа наліво <g/> , чи зліва направо Тільки одне скасовує ця формула безоглядно <g/> : механістичну механіку в її претенсії все пояснити взаєминами маси й прискорення ( <g/> славнозвісна Ньютонова формула <g/> : сила = маса х прискорення <g/> ) <g/> .
doc#9 Як і кожна мовна дискусія <g/> , проваджена не мовознавцями-фахівцями <g/> , так і ця плуталася серед великої кількости хибно наводжених або хибно коментованих прикладів <g/> , але для нас тут важить виділити тільки принципові моменти <g/> .
doc#80 <p> Але в випадку Домонтовича ця рівновага досягається не так і часто <g/> , і не тому <g/> , що автор не може спромогтися на неї <g/> , а тому <g/> , що він не хоче <g/> .
doc#40 <p> Читачеві ясно <g/> , що перші речення належать до авторської оповіді <g/> , і так само ясно — як через вияв своєрідного ходу думок <g/> , так і через мовні особливості ( <g/> бач <g/> , йому — 22 <g/> ; пане доброди єю — 21 <g/> ; вас — 18 <g/> ; оден — 17 <g/> ; — що в кінці думки Андрія Волика подано прямою мовою <g/> .
doc#9 ) <g/> ; шпати — нишпорити ( <g/> « <g/> Чорні греки так і шпа- ють <g/> » — « <g/> Дорогою ціною <g/> » <g/> , 113 <g/> ; Жел <g/> .
doc#81 Моя освіта в ті роки була вільна від такого примусу <g/> , і я вдячний історії <g/> , що моє навчання відбулося саме так і що через це мені легше було знайти свій власний шлях <g/> : треба було подолати тільки загальний суспільний тиск <g/> , не внутрішньо-шкільний <g/> . </p>
doc#10 Наприклад <g/> , у наголосі — як щодо характеру <g/> , так і щодо місця — ці говірки стоять чи не ближче до північних <g/> , ніж до південно-західніх17 <g/> ) <g/> .
doc#40 : « <g/> Як Пістряк Ригорович сказав <g/> , так воно так і є <g/> » — Кв <g/> .
doc#40 ; треба було б сподіватися й наголосу ранений <g/> , і так і є в західноукраїнських говірках <g/> ) <g/> .
doc#98 Моди однакові <g/> , так і кістяки <g/> , так і ідоли <g/> .
doc#40 <p> Успішно змагаються з сполучником але новоутворювані сполучники протиставного характеру <g/> , що рекрутуються з прислівників і вставних слів <g/> , на зразок зате <g/> , проте <g/> , однак <g/> , а втім <g/> , тим часом <g/> , так і інші <g/> , напр <g/> .
doc#79 <p> Чи знав Куліш <g/> , що вся його творчість <g/> , в її чотирьох вершинних осягах <g/> , так ідеально вкладається в схему шостої симфонії Чайковського і що після шостої симфонії приходить – смерть <g/> ? </p>
doc#69 І так ідуть цензуровані навіть Шевченко <g/> , Франко <g/> , Леся Українка <g/> , не кажучи вже про менших і простіших <g/> .
doc#70 І так ідуть цензуровані навіть Шевченко <g/> , Франко <g/> , Леся Українка <g/> , не кажучи про менших і простіших <g/> , З недавно реабілітованого Богдана Лепкого вибирають народницькі <g/> , неоригінальні мотиви й замовчують або глухо промимрюють котурняний і антиісторичний романтизм тетралогії про Мазепу <g/> . </p>
doc#25 До розв'язання питання пощастило щільно наблизитися геть пізніше В.Сімовичеві в статті “ <g/> Морфологія українських прикметників <g/> ” ( <g/> Slavia <g/> , 12 <g/> ) <g/> : він пояснив ці форми українських прикметників не так із стягнення <g/> , як із структурного вподібнення відміни різних типів прикметників і займенників <g/> . </p>
doc#40 Як називний відмінок показує в іменнику саму назву предмета <g/> , взяту самостійно <g/> , поза умовами різних конкретних речень <g/> , так інфінітив показує назву дії <g/> , взятої сама по собі <g/> : ходити <g/> , питати <g/> , їхати <g/> .
doc#43 Як кіт відкушує голову курчатам <g/> , бо такий його норов <g/> , так Іроди мусять побивати немовлят <g/> .
doc#102 Але вирішив <g/> , що не хочу так іти <g/> , щоб не застати його зненацька <g/> .
doc#61 Портрети дійових осіб <g/> , звичайно — найстатичніша частина прозових творів <g/> , — розсипаються деталями <g/> , подаються з різних поглядів і в різних ситуаціях <g/> , так іцо кінець-кінцєм читачеві лишається з цих нібито прямо протилежних або несхожих деталів вималювати справжній портрет <g/> , оцінити відмінні оцінки й висловлювання <g/> , сказати своє вирішальне слово <g/> .