Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#97 , до сталінізації таким стилем писали в так званій лубочній казенно-примітивній
doc#98 і його погано прихованим « <g/> націоналізмом <g/> » ( <g/> так теж це звалося <g/> ) <g/> , стовідсотково українським <g/> . </p>
doc#98 сказав ( <g/> чого <g/> , мабуть <g/> , не мусів говорити <g/> ) <g/> : </p><p> — Ви так думаєте <g/> ? </p><p> За кілька днів — вересень 1941 — до мене
doc#98 про мою з Догадьком розмову не знав <g/> , але так починалася наукова кар'єра Новиченкова <g/> . З
doc#98 , офіційно Мусія і <g/> , здається <g/> , Овсійовича <g/> , так воно з-єврейська-Мойсея <g/> . Мій товариш у ХІНО —
doc#98 не сперечався <g/> . Його відповідь була <g/> : « <g/> Ти можеш так думати <g/> , але я єврей <g/> , і для мене вибору нема <g/> » <g/> .
doc#98 « <g/> національної традиції <g/> » <g/> , — певніше — що так за звичкою зветься <g/> . </p><p> А живих джерел без ліку <g/> ,
doc#98 ( <g/> крови <g/> ) нема й самої нації <g/> . </p><p> Тепер про інше <g/> , але так само життєдайне й Невідклично потрібне <g/> . Не
doc#98 нищення <g/> , нуля <g/> , порожнечі <g/> . Так з будовами <g/> , так з людськими життями <g/> . </p><p> У колишній
doc#98 , стандартно одягнених <g/> … Моди однакові <g/> , так і кістяки <g/> , так і ідоли <g/> . « <g/> Співай <g/> , поете <g/> , з нами в
doc#98 одягнених <g/> … Моди однакові <g/> , так і кістяки <g/> , так і ідоли <g/> . « <g/> Співай <g/> , поете <g/> , з нами в тон <g/> » <g/> . </p><p> Усе тут
doc#98 , індивідуальности <g/> , кляс <g/> . Довгий час так робилося під тиском <g/> , загрозою <g/> , страхом <g/> . І в
doc#98 . Але ексцеси і акти дикунства повинні бути так і названі <g/> , а їхні спричинники не заслуговують
doc#98 літературного критика Рильським і Тичиною і так уперто повертався до них протягом усього свого
doc#98 він і про автора листа — людину і вченого <g/> , — і так само <g/> , хай навіть алогічно <g/> , виправдає мене за те
doc#98 назві <g/> , почав читати — і був захоплений так <g/> , що прочитав її майже одним подихом <g/> . Не такий
doc#99 до пекла приведе непомітно до раю <g/> ? Так чи так <g/> , сьогодні вони хочуть лише до пекла <g/> . </p><p> Справа
doc#99 — Боже <g/> , одне вимудруване <g/> , друге виболіле <g/> . Чи так і в « <g/> Автостопі <g/> » <g/> ? Вождів тим часом нема <g/> , але
doc#99 : останнє прощання — смерть <g/> . Виглядає <g/> , що так і в більшості української поезії <g/> . Колись я
doc#99 про речі <g/> , про які досі в українському мистецтві так не говорилося <g/> , часто так одверто <g/> , в таких