This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#18 | туги і жаху <g/> , </p><p> Простувать в ході духові шлях — </p><p> | І | вмирати на шляху <g/> … ( <g/> XX <g/> ) </p><p> Повні туги і жаху <g/> … |
doc#65 | сьогодні перекладі П. Куліша це звучить так <g/> : “ <g/> | І | повелів цар <g/> : Подайте мені меча <g/> ! Якже принесено |
doc#40 | піччю ( <g/> печі <g/> ) <g/> , святість <g/> , святістю ( <g/> святости <g/> ) <g/> … | І | тут не буває переходу в звукосполученнях <g/> , |
doc#77 | тирани <g/> , здіймались омани <g/> , ріділи тумани <g/> » <g/> … | І | от на цьому тлі вірш Шеремети вразив своєю |
doc#28 | над Петербургом голубим <g/> . Морозний блиск <g/> … | І | над Ісаком – сизий дим <g/> » <g/> . – « <g/> Пам'яті С. Єсеніна <g/> » <g/> ) |
doc#16 | тільки терором <g/> , що дорівнює большевицькому <g/> … | І | тому при першій же зустрічі з життям усі такі |
doc#92 | не помітить мене й не скине на мене лихо й біду <g/> … | І | так я сидів дома сам <g/> . Десь об одинадцятій годині |
doc#30 | , а до чудотворного воскресіння веде <g/> … | І | ні однісінького3 підробного й штучного <g/> , і не |
doc#29 | — Wahrheit und Dichtung <g/> , дійсність і вимисел <g/> … | І | мій спогад з того не виняток <g/> . Покладатися на |
doc#30 | суцільний бруднопис <g/> , а не виправляти <g/> … | І | так я шаріюся <g/> , і листа не виходить ( <g/> хіба тільки « |
doc#81 | оком <g/> , приставленим до малого гуртка <g/> … </p><p> | І | сама вона пройшла через важкі випробування <g/> , |
doc#45 | окуляри <g/> . У декого вони кращі <g/> , у декого гірші <g/> … | І | так далі в такому ж дусі <g/> . </p><p> Згодом <g/> , читаючи |
doc#84 | кімнаті підносяться жалюзі — одні <g/> , другі <g/> … | І | тихше <g/> : взз-гуп — в сусідньому будинку <g/> . </p><p> І знов |
doc#98 | пройшов ні Луб'янки <g/> , ні Воркута <g/> , ні еміграції <g/> … </p><p> | І | все-таки <g/> , і все-таки <g/> … Було якесь відчуття і |
doc#99 | , але на кінець світу тоді ще ніби не заносилося <g/> … </p><p> | І | от минуло яких нещасних півтора століття <g/> : |
doc#40 | все <g/> , ти сам загинеш <g/> . І не згадають <g/> , щоб ти знав <g/> … | І | старець тяжко заридав« <g/> . </p><p> 2. Значення певного |
doc#4 | , будемо ждати </p><p> тіні й ласки вечірніх крил <g/> … </p><p> | І | вийде тоді до нас із брами </p><p> Він - </p><p> і очистимося <g/> , мов |
doc#6 | перелетів до чарівних зал Академії мистецтв <g/> … | І | що ж я робив <g/> ? <g/> . <g/> . Дивно помислити <g/> . Я тоді складав |
doc#91 | або холери <g/> » <g/> . </p><p> Гончар <g/> : « <g/> Бач <g/> , скільки напливло <g/> … | І | з кожною весною все більше <g/> … Намножилося народу |
doc#84 | — чого я прибув сюди <g/> , в Київ <g/> ? </p><p> Місто досить нудне <g/> … </p><p> | І | не знати <g/> , чи це ти в парк попав <g/> , </p><p> Чи десь в селі між |