This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#11 | линву підтягають до тумби узбережжя <g/> , другий — | коли | випадає з буття герой роману <g/> . Роман — про |
doc#81 | . З рампи йшло світло трьох типів <g/> : звичайне — | коли | на сцені був день <g/> , зелене — коли це була ніч <g/> , |
doc#81 | : звичайне — коли на сцені був день <g/> , зелене — | коли | це була ніч <g/> , червоне — коли вечір <g/> . Як досвідчені |
doc#30 | Хоч вона сильно нудна <g/> . Але що ж я зроблю — | коли | Ви Шопенгауера <g/> , видно <g/> , не читали <g/> , а шкода <g/> . Та |
doc#81 | про мого батька <g/> . Я міг міркувати логічно — | коли | я зізнаюся <g/> , мене викинуть <g/> , я не маю жадного |
doc#81 | один раз він збунтувався тоді проти мене — | коли | я дав студентам завдання написати про Тичинину |
doc#22 | . Вона теж гине <g/> . Кульмінаційний момент — | коли | вчителька Маруся й проститутка Олімпія |
doc#59 | їв <g/> , їв <g/> , їв на запас голодних днів <g/> » <g/> . І при нагоді — | коли | був слухач — філософував <g/> , трошки |
doc#81 | взагалі — ні <g/> ? » І — найдикіше <g/> , найжорстокіше — | коли | когось заарештовували <g/> , ми ще думали <g/> : а чи його |
doc#24 | і навіть обрахованому плянові — | коли | так визначити стиль середньовічної Готики <g/> , то |
doc#14 | остання війна була жахлива <g/> . Але з погляду — | коли | вже дозволено звертатися до таких високих |
doc#81 | , місто стає недоречним <g/> , а вже й поготів — | коли | на зиму накладається катастрофа <g/> , що стає |
doc#26 | в працях Зайцева й Марієтти Шаґінян <g/> , а почасти — | коли | відкинути вимушені промовчування — Юрія |
doc#30 | маршрути3 <g/> , вони варті <g/> . Я там був двічі <g/> , раз — | коли | вишневий цвіт <g/> , а другий під осінь <g/> , коли |
doc#82 | був шлях поза межі батьківщини <g/> , себто — | коли | називати речі й явища своїми іменами — |
doc#29 | сондрімайло <g/> , </p><p> ти нам батько всім <g/> . </p><p> Встань хоч ти — | коли | без князя — </p><p> царство воскресім <g/> . </p><p> Царство тихе <g/> , |
doc#27 | , завсігди це образи <g/> , як їх бачить Куліш <g/> , бо цей — | коли | хочете <g/> , якоюсь мірою як « <g/> кирпатий Мєфістофель |
doc#81 | був день <g/> , зелене — коли це була ніч <g/> , червоне — | коли | вечір <g/> . Як досвідчені театрали <g/> , ми — Вова і я — вже |
doc#4 | . Філемон ще намагається не помічати того <g/> , що — | коли | дозволю собі анахронізм — Тичина окреслював |
doc#92 | незмірно гірше <g/> . Воно було тим сильніше <g/> , що — | коли | до кого іншого перед зустріччю моя настанова |