Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#11 Один <g/> , коли линву підтягають до тумби узбережжя <g/> , другий — коли випадає з буття герой роману <g/> .
doc#81 З рампи йшло світло трьох типів <g/> : звичайне — коли на сцені був день <g/> , зелене — коли це була ніч <g/> , червоне — коли вечір <g/> .
doc#81 З рампи йшло світло трьох типів <g/> : звичайне — коли на сцені був день <g/> , зелене — коли це була ніч <g/> , червоне — коли вечір <g/> .
doc#30 Але що ж я зроблю — коли Ви Шопенгауера <g/> , видно <g/> , не читали <g/> , а шкода <g/> .
doc#81 Я міг міркувати логічно — коли я зізнаюся <g/> , мене викинуть <g/> , я не маю жадного шансу <g/> .
doc#81 Тільки один раз він збунтувався тоді проти мене — коли я дав студентам завдання написати про Тичинину збірку « <g/> Партія веде <g/> » <g/> .
doc#22 Кульмінаційний момент — коли вчителька Маруся й проститутка Олімпія цілують комуністку Артемову <g/> .
doc#59 І при нагоді — коли був слухач — філософував <g/> , трошки парадоксально й трошки цинічно <g/> .
doc#81 » І — найдикіше <g/> , найжорстокіше — коли когось заарештовували <g/> , ми ще думали <g/> : а чи його дружина <g/> , чи мати не продаватиме його книжок <g/> ?
doc#24 Монументальність синкретичної форми <g/> , пройнятої буянням духу <g/> , що рветься в високості і водночас скоряє себе в суті справи цілком конструктивному і навіть обрахованому плянові — коли так визначити стиль середньовічної Готики <g/> , то « <g/> Вертеп <g/> » усією своєю будовою нагадає нам ґотичний собор <g/> .
doc#14 Але з погляду — коли вже дозволено звертатися до таких високих персон — Історії <g/> , це був тільки малий <g/> , але доконечний епізод на шляху визволення України <g/> , — і епізод цілком позитивного змісту <g/> .
doc#81 Він південний <g/> , але зима не вкладається в південність <g/> , місто стає недоречним <g/> , а вже й поготів — коли на зиму накладається катастрофа <g/> , що стає подвійною <g/> … </p>
doc#26 Натомість у біографічних працях про Шевченка Єфремов і досі зберігає своє значення <g/> , хоч відтоді дещо й додано до того <g/> , що було відоме у двадцятих роках <g/> , особливо в працях Зайцева й Марієтти Шаґінян <g/> , а почасти — коли відкинути вимушені промовчування — Юрія Івакіна <g/> .
doc#30 Я там був двічі <g/> , раз — коли вишневий цвіт <g/> , а другий під осінь <g/> , коли передзимове листя <g/> .
doc#82 Не спіткало нас розсіяння ( <g/> справжнє значення вислову <g/> ) <g/> , а свідомо вибраний був шлях поза межі батьківщини <g/> , себто — коли називати речі й явища своїми іменами — політична еміграція <g/> .
doc#29 <p> Встань хоч ти — коли без князя — </p><p> царство воскресім <g/> . </p>
doc#27 Хоч <g/> , звісно <g/> , завсігди це образи <g/> , як їх бачить Куліш <g/> , бо цей — коли хочете <g/> , якоюсь мірою як « <g/> кирпатий Мєфістофель <g/> » — присутній у кожному рядку <g/> , в кожному реченні листів <g/> . </p>
doc#81 З рампи йшло світло трьох типів <g/> : звичайне — коли на сцені був день <g/> , зелене — коли це була ніч <g/> , червоне — коли вечір <g/> .
doc#4 Філемон ще намагається не помічати того <g/> , що — коли дозволю собі анахронізм — Тичина окреслював словами « <g/> До пустель <g/> , каналу й річки Наші славні п'ятирічки Мов би до дітей <g/> » <g/> , що коїться довкруги <g/> .
doc#92 Воно було тим сильніше <g/> , що — коли до кого іншого перед зустріччю моя настанова була тільки — невтральности й невідомости <g/> , тут я був під чаром попередньої позитивної уяви <g/> .