Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 . Мати намагалася мене переконати <g/> : </p><p> — Май розум <g/> , сьогодні все з'їмо <g/> , що буде завтра <g/> ? </p><p> Як дика тварина <g/> , я
doc#81 вождеві <g/> … Не мало б сенсу передруковувати сьогодні те <g/> , що я друкував у « <g/> Новій Україні <g/> » <g/> , бо це речі
doc#81 знав уже з еміµрації в Німеччині і в Америці <g/> , але сьогодні мені ті сходини уявляються як розмножений на
doc#81 , що на поїзд претендувати ми не маємо права <g/> , але сьогодні ввечері йде поїзд до Здолбунова <g/> , і от нам дозвіл
doc#81 ставала реальністю або так здавалося <g/> , і <g/> , як я сьогодні це бачу <g/> , це все було чиста уява <g/> , самоомана <g/> ,
doc#81 . Східняки були так чи так перекотиполе <g/> , сьогодні тут <g/> , а завтра інде <g/> , змагання за місто йшли не з
doc#81 , її постійне запитання <g/> : </p><p> — Що ви принесли сьогодні <g/> ? — якимсь тільки їй притаманним
doc#81 чесности <g/> . Його жертва була даремна <g/> , сьогодні вона забута <g/> , як забуті його писання і його життя
doc#81 ні Катерині Іванівні <g/> , ні селу <g/> , ні країні <g/> . Але сьогодні було золоте <g/> , і день був сьогоднішній <g/> . </p><p> Не знаю
doc#81 залежало <g/> , це було неминуче <g/> . І це було завтра <g/> . А сьогодні було сьогодні <g/> , і його собі вистачало <g/> . </p><p> Одна
doc#81 було неминуче <g/> . І це було завтра <g/> . А сьогодні було сьогодні <g/> , і його собі вистачало <g/> . </p><p> Одна подія <g/> , але в двох <g/> ,
doc#81 вже дуже зруйнований <g/> … Я бачу театральну афішу — сьогодні в опері « <g/> Трістан і Ізольда <g/> » <g/> . Господи <g/> , ніколи ж
doc#81 до Криниці підганяло побоювання <g/> : а може — вже сьогодні треба забиратися геть <g/> , далі на захід <g/> ; а може —
doc#82 , у яких ми жили перед тим <g/> . Майже стандартний сьогодні вислів опинилися — новітня біла пляма <g/> , що стала
doc#82 й мислення від звичного на Україні <g/> . Бо сьогодні можемо вже говорити про два українські ми — одне
doc#83 і комплекс Кочубеївщини — живуть і сьогодні <g/> . Запекла ненависть Михайла Драгоманова не
doc#84 глядачеві провінційним <g/> . І це німцям <g/> , які і самі сьогодні становлять у мистецькій Европі суцільну
doc#84 . І коли йшли на Схід хрестові походи і коли сьогодні араби воюють бомбами з жидами <g/> , — це все постало —
doc#84 віри — демократії і понесла цю віру в світ — і сьогодні стара англійська метрополія уже живе з тих
doc#84 тільки марні загибелі кращих людей <g/> . І тому сьогодні слово належить мистецтву і науці <g/> . </p><p> Коли до