Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Катерина Іванівна Вовк запросила мене відвідати разом з нею її рідне село Гаї не далеко від Львова <g/> , де жила її рідня <g/> .
doc#81 <p> Після того я бував час від часу в Катерини Іванівни на Круп'ярській <g/> .
doc#81 Я не люблю викидати книжки <g/> , і мені спало на думку <g/> , що вони могли б придатися Катерині Іванівні <g/> .
doc#81 <p> Я бував у книгозбірні НТШ <g/> , себто під опікою Володимира Вікторовича часто <g/> , вона була потрібна мені і для журналістичних статтів <g/> , а особливо для праці над книжкою <g/> , що над нею я тоді працював і таки ще в Львові закінчив <g/> .
doc#81 З писаннями Донцова я був знайомий п'яте через десяте <g/> , головних його праць довоєнного періоду не читав <g/> , але я бачив відбиток його програми на всій Галичині <g/> , і мені думалося <g/> , що нападати на нього <g/> , тим більше так гостро <g/> , було блюзнірством <g/> .
doc#81 Але членом літературного естаблішменту я не став <g/> , і <g/> , приміром <g/> , до жюрі конкурсів на найкращий літературний твір мене не запрошували <g/> . </p>
doc#81 Певна річ <g/> , я ніколи не намагався публікувати цю « <g/> Стареньку <g/> » <g/> .
doc#81 <p> Серед них було й кілька <g/> , кого я добре знав <g/> .
doc#81 Але картина була дещо занадто бройгелівська <g/> , як на мене <g/> , містюка-інтеліµента <g/> .
doc#81 Але до такого зухвальства я не дійшов <g/> .
doc#81 <p> Уже трохи пізніше <g/> , виїхавши з Лемківщини <g/> , у Словаччині <g/> , я пробував втиснути мої лемківські враження в вірш <g/> .
doc#82 Я не вмію плавати <g/> , але можу зрозуміти мудрість правила — найкраще вчитися плавати <g/> , бувши вкиненим у воду <g/> .
doc#82 1991 року рівно п'ятдесят років <g/> , як люди такої ж долі <g/> , як я <g/> , опинилися поза межами Радянської України <g/> .
doc#92 Дмитро Іванович Чижевський <g/> , якого я знав з Німеччини <g/> , саме тоді був запрошений до Гарварду <g/> , і я запитав його листом <g/> , які могли б бути мої перспективи в академічній Америці <g/> , зокрема беручи до уваги <g/> , що англійською мовою я міг тільки читати <g/> , але не вмів ні говорити <g/> , ні розуміти <g/> , що люди говорять <g/> .
doc#92 Фактом лишається <g/> , що Слов'янський відділ ще в вересні <g/> , перед початком навчального року <g/> , запропонував мені маленький додаток до платні — чотири тисячі на рік <g/> , замість обіцяних 3500. З властивою йому делікатністю російського інтелігента старої доби Михайло Михайлович Карпович покликав мене до свого кабінету <g/> : </p><p> — Знаєте <g/> , ваша платня не досить висока <g/> .
doc#92 Але все це здавалося мені тоді маловажливе <g/> .
doc#92 Геть пізніше я довідався <g/> , що він гребував українськими речами <g/> , аж до читання текстів своїх підшефних авторів <g/> .
doc#92 Під час звичайних у таких випадках перед обідом коктейлів мене з ним познайомили <g/> , але він мене мало цікавив <g/> , грошей вижебрувати в нього я не збирався ( <g/> та й не знав <g/> , що це в американських звичаях <g/> ) <g/> , так що я не звернув на нього великої уваги <g/> .
doc#92 Адже я був тоді закоханий у нього позаочі <g/> , чому ж не причаститися благодати зблизька <g/> ?
doc#92 Я вже згадував про нього <g/> , тут слід сказати трохи більше <g/> .