Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Неповне узгодження прикметника з іменником буває <g/> : </p><p> 1. Коли два прикметники в однині <g/> , що стосуються до різних предметів однієї назви <g/> , стоять при іменнику в множині <g/> , </p><p> напр <g/> .
doc#40 <p> § 39. НАРОСТКИ І ПРИРОСТКИ ІМЕННИКІВ </p><p> Про засоби словотвору згадувано в § бб <g/> , а загальна характеристика його буде дана в § 72. Коли говорити зокрема про іменниковий словотвір <g/> , то в ньому важать і складання основ і приростки <g/> , але найбільшу вагу мають наростки <g/> .
doc#97 Я вірю Большакову <g/> : коли він трактує казахів як друзів і коли він схвалює їх колонізацію <g/> , що не може <g/> , кінець кінцем <g/> , не вести до їх розчинення в общеруському казані <g/> , вірю <g/> , що він діє і говорить щиро <g/> .
doc#94 Коли візантійщина опанувала мислення <g/> , задушивши в зародку <g/> , у сповитку ті поняття <g/> , що здатні були б стати програмою дії <g/> ?
doc#9 <p> Коли ми аналізуємо <g/> , наприклад <g/> , мову його поезій4 <g/> , то безпосередньо галицьких позичень знаходимо в ній надто мало <g/> , і всі вони мають цілком випадковий характер <g/> .
doc#17 Коли про це можна ще було сперечатися перед виставою <g/> , то тепер <g/> , після того успіху <g/> , який має вистава театру Блавацького <g/> , дискутувати на цю тему не доводиться <g/> .
doc#80 <p> « <g/> Книголюби <g/> , які все своє життя провадять у бібліотеках <g/> , приходять до бібліотеки з Любови до книжок <g/> , щоб серед книжок загубити її <g/> » ( <g/> « <g/> Доктор Серафікус <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> « <g/> Коли б люди не бачили снів <g/> , може <g/> , вони ніколи не довідались би про те <g/> , що існує <g/> » ( <g/> Теж <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 , « <g/> Коли виходив з інституту <g/> , то давав анібалову присягу <g/> , що використає своє становище інженера <g/> , допомагаючи робітникам <g/> » — Черк <g/> .
doc#4 Але мотив гармонії й вірности подружнього життя аж геть у старість <g/> , живого теплом споминів про все спільно пережите в родині й поза нею <g/> , не раз з'являється в « <g/> нових <g/> » поезіях авторки <g/> : </p><p> Ах <g/> , це твої <g/> , мій друже <g/> , очі любі І відблиск їх у погляді дочки <g/> , </p><p> Це наші спільні сльози <g/> , в щасті й згубі <g/> , </p><p> Твій ніжний дотик чи докір терпкий <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Батьківщина <g/> » <g/> ) </p><p> не раз поетка чує « <g/> усміх <g/> , тепло і руку <g/> » <g/> , « <g/> коли так гарно нам достигла осінь <g/> » <g/> .
doc#80 <p> Домонтович <g/> : « <g/> Коли піяніно замовкло <g/> , було вже темно <g/> .
doc#85 Валеріян Поліщук <g/> , тільки формулював він це дуже просто <g/> : « <g/> Коли б люди писали тільки те <g/> , що вони бачили й бачать <g/> , то в нас ніколи не було б мистецтва <g/> » <g/> .
doc#9 Основний ідейний рушій брошури Модеста Левицького можна зформулювати такими його словами <g/> : « <g/> Коли ми тепер і негайно не подбаємо <g/> , щоб затерти і знищити ту прикру різницю ( <g/> галицької і великоукраїнської літературної мови <g/> , — Ю. Ш. <g/> ) <g/> , то <g/> , не дай Боже <g/> , доживемо до того сумного явища <g/> , що колись буде дві українські літературні мови <g/> »3. </p><p> Нарешті <g/> , І. Верхратський у своєму відгуку на дискусію підкреслював першорядну вагу великоукраїнських елементів для розвитку української літературної мови <g/> : « <g/> Писателів <g/> , на Україні живучих <g/> , лично зовсім не знаю <g/> .
doc#28 То вчується тон пушкінської елегії ( <g/> « <g/> Небо осіннє <g/> » <g/> , кінцівка « <g/> Коли летять <g/> » <g/> ) <g/> , то поруч забряжчать своєю бутафорією кричущі тони імажинізму <g/> : </p><p> На стелю неба чорного бика </p><p> Загнали змії сині та огняні <g/> , </p><p> І він лежить і той табун склика <g/> , </p><p> Що унизу темніє на полині <g/> , </p><p> ( <g/> « <g/> Гроза <g/> » <g/> ) </p><p> то зазвучить сміх поетичного жарту ( <g/> « <g/> Вітри і розталь <g/> » <g/> , « <g/> Не тане день <g/> » <g/> ) <g/> , то з'являться мотиви Шевченка ( <g/> « <g/> Не хижі заклики <g/> » <g/> ) або народньої пісні ( <g/> « <g/> Знов увечорі <g/> » <g/> , « <g/> Пісня <g/> » <g/> , « <g/> Хилиться сумно <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#100 Очевидно <g/> , багато хто жив ейфорією <g/> , а коли вона втратилася <g/> , втратив і свої надії <g/> .
doc#68 Конфлікт Стус проти СРСР в усій донкіхотській трагічності <g/> , а коли хочете <g/> , й трагікомічності такого протиставлення — це сьогодні також конфлікт вільного особистого і запрограмованої підпорядкованости машинізованій центровості <g/> .
doc#68 <p> У щоденному житті ми не пробуваємо <g/> , а перебуваємо <g/> , ми не простираємо десницю <g/> , а підносимо руку <g/> , ми не спогадуємо <g/> , а згадуємо <g/> , запах не рине д'горі <g/> , а підноситься догори <g/> , ми не купуємо в одяговій крамниці тоґи й хітони <g/> , а коли визначаємо колір <g/> , то просимо червоного й синього <g/> , а не багряного й голубого <g/> .
doc#47 <p> Це дуже відповідальне твердження <g/> , і <g/> , перше ніж його прийняти <g/> , треба перевірити його на інших творах Лятуринської того часу <g/> , а коли воно справдиться <g/> , кинути дещо інакший погляд і на її попередню творчість <g/> . </p>
doc#40 А коли ми це відзначимо <g/> , то вже віддамо певну данину діяхронному принципові <g/> .
doc#82 не бралася за не її педагогічні завдання й не конкурувала з церковними казаннями <g/> . </p><p> А коли дивитися на дійсність обома розплющеними очима <g/> , — ніколи й ніде читач не брався за
doc#81 Тож у виборі між Чикаленком і мною вона воліла б мене <g/> , але коли ні — вона піде за Чикаленка <g/> .