Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Він постукав у двері квартири <g/> , відчинила Гуржей <g/> , покликала мене <g/> , бо вважалося <g/> , що я можу з ним говорити по-німецьки <g/> , я щось невиразно <g/> , ламаною мовою говорив йому про те <g/> , що мій батько був офіцером царської армії і тому він <g/> , німець <g/> , мусить лишити нас у спокої ( <g/> Логіка <g/> !
doc#81 Тільки з факту його випущення можна здогадуватися <g/> , що і тоді в ньому лишалося щось із його вищости <g/> , щось <g/> , що різнило його в очах слідчих від більшости в'язнів <g/> .
doc#81 Ті інші установи творилися як прибудівлі до німецької військової влади — « <g/> Просвіта <g/> » виникла як щось окреме <g/> .
doc#81 Але раз-по-раз щось перепадало і тоді розподілялося між членами <g/> .
doc#81 Коротке волосся йоржиком <g/> , круглі вічка окулярів <g/> , короткі вусики <g/> , щось середнє між козаком Мамаєм і вчителем земської школи передреволюційних років <g/> .
doc#81 Уже тоді я бачив <g/> , як у поведінці Петрова поєднувалися скептичне taedium vitae з радістю життя <g/> , майже дитячою <g/> , як він радів <g/> , маленький <g/> , кругленький <g/> , з кругленьким черевцем і широкою лисиною <g/> , і з примруженими очима <g/> , що проникливо дивилися крізь круглі окуляри <g/> , з щільно стисненими вустами <g/> , що раптом розкривалися в наївно-дитячій посмішці <g/> , коли знаходилося щось <g/> , чим можна було поласувати — чи то з харчів <g/> , чи то з інтелектуальних лагоминок — вдала стаття <g/> , гостра репліка <g/> , хитра алюзія <g/> , витончений дотеп <g/> . </p>
doc#81 Тут зчинилося щось неймовірне <g/> , божевільне <g/> .
doc#81 Бо виїзд стався 6 лютого 1943 року <g/> , а вже з датою 18 лютого знаходжу в моєму — ще радянському — пашпорті позначку-штамп київської німецької комендатури про дозвіл їхати до Львова <g/> , а в Києві ми були щось із тиждень <g/> .
doc#81 Але ніхто не міг чи не хотів мені щось сказати <g/> .
doc#81 Швидко він щось до нас говорить <g/> , так швидко <g/> , що нашій обмеженій німецькій мові важко його зрозуміти <g/> .
doc#81 — сказав <g/> , як про щось виключне <g/> , Шепарович <g/> . </p>
doc#81 Вони переступали поріг <g/> , казали « <g/> Гайль Гітлер <g/> » <g/> , про щось питали <g/> , Голубовський спрямовував їх кудись <g/> , і вони зникали <g/> .
doc#81 Поза тим <g/> , більше можливостей діялогу мала мати <g/> , бо я мало бував удома <g/> , зранку вирушаючи до Криниці по новини <g/> , по зустрічі з людми <g/> , по скупі харчі <g/> , а мати лишалася сама в хаті <g/> , а коли варила щось їсти <g/> , то таки обов'язково йшла до господарів <g/> , бо тільки там була піч <g/> . </p>
doc#81 Мені треба було поїхати до Кракова <g/> , поперше <g/> , тому <g/> , що щось із моїх речей прийшло туди зі Львова <g/> ; а подруге <g/> , тому <g/> , що туди міг для мене прийти лист з Берліну чи то від Наукового інституту <g/> , чи то від журналу « <g/> Дозвілля <g/> » <g/> , який німці там видавали для « <g/> остарбайтерів <g/> » і який був ніби зацікавлений у тому <g/> , щоб я там працював <g/> .
doc#82 Важко було відкривати цю істину <g/> , відслонювати тяжкі покриви брехень і злочинів <g/> , але краєчками й скравками щось відкривалося <g/> .
doc#84 ) <g/> , а треба ще щось додати <g/> : іноді слово <g/> , іноді речення <g/> .
doc#84 Але влетіти в мистецтво — це щось зовсім інше <g/> .
doc#84 Є тут <g/> , звісно <g/> , щось від гри <g/> .
doc#84 А він ще мав ту перевагу <g/> , що мусів воювати тільки з вітряками й мулами <g/> ; а ми стоїмо на шляху танка <g/> , що насувається на нас <g/> , щось кричимо <g/> , вимахуємо гарячково руками — і дивуємося <g/> , що ніхто не чує нас за гуркотом танка <g/> , не бачить за спалахами пострілів танкових гармат <g/> .
doc#84 ) Бо з хаосу може щось зродитися <g/> , а з стоячого болота — нічого <g/> , крім смороду <g/> .