Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#34 Та цього не треба в тих деталях <g/> , які не мають значення для розкриття глибинної правди <g/> , і тому неправдоподібності в тих деталях вражають нас <g/> , вони перешкоджають нам вірити в правду цілости <g/> , — а це велика загроза для мистецького твору <g/> . </p>
doc#92 Але історія оперує занадто багатьма фактами і тому ніколи не може осягти ні повноти <g/> , ні точности <g/> .
doc#65 Приміром <g/> , перехід від нормального ще тридцять років тому одвертий до відвертий порушує історично складену будову слова <g/> , яке ніколи не мало префікса від- ( <g/> воно мало префікс -о- і корінь твір-/твор- <g/> , як у дієслові </p><p> о-твор-ити <g/> ) <g/> , або <g/> , більш-менш того ж часу <g/> , перехід від жадний ( <g/> що історично постало з ні-же-одн- стягненням е і ова <g/> ) до жодний <g/> .
doc#99 Людські стосунки вивернені сподом догори <g/> , як у тому оповіданні Мопассана ( <g/> « <g/> Le port <g/> » — « <g/> У порту <g/> » <g/> ) <g/> , де герой-матрос <g/> , шукаючи легкого кохання за малі гроші <g/> , мало не став клієнтом своєї ж таки — спершу невпізнаної — сестри <g/> , і <g/> , обоє в сльозах <g/> , проводять решту ночі в кімнаті борделю <g/> …
doc#40 <p> § 19. НАЗИВНІ РЕЧЕННЯ </p><p> Називні речення <g/> , що як і безособові <g/> , належать до одноеле- ментних речень <g/> , відповідають тому особливому характерові мислення <g/> , коли людина просто фіксує свої враження <g/> , свої спостереження <g/> , не дбаючи зараз про об'єднання їх в одне ціле <g/> , не встановлюючи між ними зв'язків <g/> , підлеглости або взаємозалежности <g/> .
doc#65 Майже сто років тому Павло Житецький писав про цей заник у своїм “ <g/> Очерк звуковой истории малорусского наречия <g/> ” ( <g/> 1876 <g/> ) <g/> : " <g/> Навіть в українському говорі не в усіх місцевостях з однаковою тонкістю почувається ця відмінність <g/> : йотація чимдалі більше опановує звук і з о <g/> , вносячи піднебінний елемент у приголосні <g/> , що зустрічаються з цим і <g/> " ( <g/> с. 234 <g/> ) <g/> .
doc#12 У прикметниках на -ний <g/> , -ній можливі вагання <g/> , тому подаємо перелік головніших з них <g/> . </p>
doc#25 Але ще виразніше це наставлення <g/> , коли йдеться про стару українську літературу <g/> , зокрема доби барокко <g/> , яку довго навіть її дослідники ( <g/> типу М.Сумцова <g/> ) вважали за штучну <g/> , ненародну <g/> , а тому позбавлену всякої мистецької вартости <g/> .
doc#40 ) <g/> ; « <g/> У неї три роки тому помер « <g/> її <g/> » та залишив купу злиднів і три малих лобурі <g/> » ( <g/> Самч <g/> .
doc#40 Проте <g/> , з другого боку <g/> , іменник має більше абстрактности <g/> , показує дію опредмечено <g/> , саму в собі <g/> , а інфінітив <g/> , як і всяке дієслово <g/> , — в іншому предметі <g/> , як його ознаку <g/> ; саме тому природний нахил абстрактної мови до іменниковости <g/> . </p>
doc#40 <p> У соціятивному підметі присудок стосується до обох членів підмета <g/> , тому природно вживати його в множині <g/> , як це є і в поданому прикладі <g/> .
doc#57 Мабуть <g/> , тому тут вибрано не форми <g/> , що вдираються в оточення і протистоять йому <g/> , як у Тандер-Беї й Тіндалі <g/> , і не круглі форми <g/> , що вміщують церкву в міське довкілля <g/> , а форму спокійну <g/> , заокруглену в пляні ( <g/> церква становить ніби півколо <g/> ) <g/> ; тому підвищення даху в напрямі до надвівтарного центру йде кількома наворотами <g/> , але сам центр позначений динамічною групою п'ятьох веж трикутньої структури <g/> , що хоч окремі <g/> , зливаються в один комплекс <g/> , у єдність <g/> .
doc#26 Якщо не помиляюся <g/> , навіть і саме слово Шевченко в тому розділі зникло <g/> .
doc#75 Принаймні в тому розумінні <g/> , що воно не боялося мук і болів життя <g/> , боротьби і смерти <g/> .
doc#92 Як до того дійшло <g/> , які особисті моменти грали в тому ролю <g/> , я не знав і не знаю <g/> , але сам факт був загальновідомий <g/> .
doc#72 <p> Янаті заперечив М. Грушевський у тому самому тижневику “ <g/> Промінь <g/> ” <g/> .
doc#33 Він був одним <g/> , може єдиним справді великим українським прозаїком <g/> , – не в тому сенсі <g/> , що не писав віршів <g/> , а в тому сенсі <g/> , що його проза була справді прозою <g/> .
doc#75 <p> Хвильовий і його коло були оптимістами в тому сенсі <g/> , що вони безумно любили слово <g/> , життя й людину <g/> .
doc#60 <p> Формально це — робиться під гаслом збагачення мови і <g/> , коли є конкурентні слова <g/> , скажімо <g/> , одне російське з походження <g/> , друге українське <g/> , вибір відкидається в тому сенсі <g/> , щоб уживати одне з них <g/> , натомість приймається у тому сенсі <g/> , щоб надати різних відтінків значення цим словам <g/> .
doc#40 <p> Зосередження сили видиху на наголошеному складі зв'язане з послабленням її на сумежних складах <g/> , особливо на тому складі <g/> , що йде після наголошеного <g/> .