Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#68 Певна річ <g/> , не йдеться при цьому про те <g/> , щоб кожне слово було поетизмом <g/> .
doc#71 Невідомо також <g/> , чи то була внормована мова з місцевими відхиленнями <g/> , що їм сприяла неповнота кодифікації <g/> , чи цілкова та водночас дволика мова <g/> , в якій повідомлення легко перелицьовувалося з однієї грані на другу <g/> , але при цьому обидві вони відчувалися й плекалися як різні сторони вищої єдності <g/> . </p>
doc#72 Існувала в Києві й українська книгарня при “ <g/> Киевской старине <g/> ” <g/> , правда <g/> , єдина на всю країну <g/> .
doc#72 Зовсім інакше у випадку української мови в колишній Російській імперії <g/> , де всі державні установи були російські <g/> , а інтеліґенція або зовсім не говорила по-українському <g/> , або <g/> , в кращому разі <g/> , при потребі могла відразу перейти на мову російську <g/> .
doc#72 <p> Які б причини на те не склалися <g/> , а факт <g/> , що <g/> , скажімо <g/> , 1908 р. дев'ять українських часописів розходилися — в найкращому випадку — загальним накладом 20 тисяч примірників ( <g/> а в дійсності <g/> , либонь <g/> , меншим <g/> ) при 30-мільйоновому населенні <g/> , говорить сам за себе <g/> .
doc#72 Російськомовні вищі школи залишалися <g/> , як були <g/> , при них лише відкривали катедри українознавства <g/> ; одночасно засновано українськомовні вищі навчальні заклади <g/> : університет ( <g/> неповний <g/> ) в Кам'янці-Подільському <g/> , що мав близько тисячі студентів <g/> ; зародок університету в Полтаві ( <g/> історично-філологічний факультет <g/> ) <g/> , приблизно 200 студентів <g/> ; Народній університет у Києві реорганізовано в Український державний університет ( <g/> коло трьох тисяч студентів — Дорошенко 2 <g/> , 349 <g/> , 356 <g/> , 360 <g/> ) <g/> .
doc#72 <p> Коли 11 серпня 1918 р. створено спеціяльну термінологічну комісію при київському Науковому товаристві <g/> , то вона <g/> , мов послухавши поради Грушевського <g/> , відразу зазначила серед джерел своєї праці і “ <g/> матеріяли Львівського Наукового Товариства <g/> , галицькі шкільні підручники <g/> , праці І. Верхратського та інших галицьких учених <g/> ” ( <g/> Холодний <g/> ) <g/> .
doc#72 Розмовляти по-українському на людях — хоч це офіційно заохочувалося — вважалося серед міського населення ризикованим <g/> , хібащо при спеціяльних оказіях <g/> , які офіційно проголошувано українськими <g/> .
doc#72 23 липня 1925 року Раднарком видає постанову про створення при Наркомосі Державної комісії для розробки правил правопису української мови <g/> .
doc#72 Бажане поєднання двох правописно-мовних традицій не відбулося <g/> , та ледве чи й могло відбутися при збереженні їх обох у своєрідному <g/> , штучно накиненому компромісі <g/> .
doc#72 Досить нагадати <g/> , що при створенні СРСР було всього п'ять всесоюзних наркоматів <g/> , а на 1935 рік число їх зросло до 12 ( <g/> Садовський 103 <g/> ) <g/> .
doc#72 Після редакційного звернення перше число відкривалося передруком статті Хвилі <g/> , двома резолюціями Комісії при Наркомосі та статтею Ст <g/> .
doc#72 <p> Знов таки в добрій вірі <g/> , керуючися цього разу і демократичною засадою і порадою найавторитетнішої наукової установи <g/> , уряд запросив з Відня молодого ще галицького мовознавця Івана Панькевича ( <g/> 1887-1958 <g/> ) на посаду мовного дорадника в відділі освіти при крайовому уряді ( <g/> Штець 19 <g/> ) <g/> .
doc#72 <p> За таких обставин <g/> , при невеликій підтримці місцевої людности довелося галичанам починати просувати на Закарпатті справу української літературної мови галицького зразка <g/> .
doc#72 По материалам Центральной коммиссии национальных меньшинств при ВУЦИК <g/> .
doc#72 <p> 52 “ <g/> Теорію <g/> ” <g/> , в якій його обвинувачують <g/> , Лебедь виклав у статті “ <g/> Некоторые вопросы партийного съезда <g/> ” <g/> , “ <g/> Коммунист <g/> ” ч. 59 за 17 березня 1923 р. Головна теза така <g/> : “ <g/> Поставити собі завдання активно українізувати партію <g/> , а <g/> , значить <g/> , і робітничу клясу ( <g/> а за цю справу партія не може взятися <g/> , не поширивши своєї праці і на робітничу клясу <g/> ) тепер буде для інтересів культурного руху заходом реакційним <g/> , бо націоналізація <g/> , тобто штучне насадження української мови в партії і робітничій клясі <g/> , при теперішньому політичному <g/> , економічному та культурному пропорційному розподілі між містом і селом — це значить прийняти погляд нижчої культури села супроти вищої культури міста <g/> ” <g/> . </p>
doc#73 З другого боку <g/> , неспроможність утриматися при зливі групових видань змушувала і ці групи шукати своїх меценатів <g/> ; ними найчастіше ставали політичні партії <g/> , які своє становище мецената використовували для того <g/> , щоб диктувати письменникам свої вимоги як політичного <g/> , так навіть і мистецького змісту <g/> .
doc#73 Проваджено переговори з усіма газетами <g/> , що тоді виходили <g/> , але практичних наслідків пощастило досягти тільки в двох випадках — при націоналістично зорієнтованому « <g/> Часі <g/> » вийшли в « <g/> Малій бібліотеці МУРу <g/> » вступ до « <g/> Попелу імперій <g/> » Юрія Клена з післямовою Гр <g/> .
doc#73 Все таки « <g/> Мала бібліотека МУРу <g/> » навіть у тому неповному ( <g/> було запляновано понад двадцять книжок першої черги <g/> ) і недосконалому вигляді <g/> , в якому вона здійснилася <g/> , відіграла свою позитивну ролю <g/> , показавши <g/> , що українська література еміґрації не обмежується на тих початківських <g/> , а часом і графоманських книжках <g/> , що тоді почали були появлятися при загальній дезорганізації літературного ринку і літературних взаємин взагалі коштом <g/> , природна річ <g/> , самих авторів <g/> .
doc#74 <p> Тепер таку поставу рішуче відкидають <g/> , оскільки вона <g/> , мовляв <g/> , ховає в собі натяк на нижчий ступінь розвитку української культури й мови і передбачає їхнє заникання при змаганні з <g/> , мовляв <g/> , вищою культурою й мовою російською <g/> , як це зформульовано в « <g/> теорії боротьби двох культур <g/> » <g/> , яку офіційно приписувано Д. Лебедеві <g/> , усуненому з України одночасно з Квірінгом 1925 року <g/> .