Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 А вже зовсім у моїх руках і з моєї ініціятиви було видання першого — і судилося йому бути останнім — тому « <g/> Наукових записок <g/> » УКІЖу <g/> , що побачив світ теж 1940 року <g/> . </p>
doc#81 У німецьких салдатів я бачив газету « <g/> Die Ostfront <g/> » <g/> , але в руки населення вона не потрапляла <g/> , і від неї я тільки збагатив своє знання німецької мови <g/> , довідавшися <g/> , на велике моє диво <g/> , що слово фронт не чоловічого роду <g/> , як йому сам Бог звелів <g/> , а жіночого <g/> .
doc#81 Коли в середині шістдесятих років <g/> , уже в Америці <g/> , Іван Білодід <g/> , заохочуваний Романом Якобсоном <g/> , у гармонійній співпраці з КҐБ взявся розшукати докази моєї нібито співпраці з нацистами ( <g/> в радянській термінології « <g/> фашистами <g/> » <g/> ) <g/> , йому гостинно відкрили ультра-таємні фонди публікацій німецького засягу і єдиний компромітаційний матеріял <g/> , що він знайшов <g/> , була ця замітка плюс мої власні спогади в передмові до моєї « <g/> Не для дітей <g/> » <g/> .
doc#81 Там чекав на мене мій балаклійський комерсант <g/> , я гордовито дав йому підписаний дозвіл <g/> , він сховав його до кишені <g/> , подякував і пішов <g/> .
doc#81 Кубійовичеві перешкоджали прояви гістеричности і — тоді — сваволі <g/> , вередування <g/> , Вєтухову — риса µешефтярства — не в практичному <g/> , психологічному сенсі <g/> , я не знаю випадків спекуляції в нього і не думаю <g/> , що вони були <g/> , але він міг піддаватися комбінаційним міркуванням і йому могло бракувати вміння встановити відстань між собою і іншим <g/> .
doc#81 Павло Йосипович прислав мені нищівного листа <g/> , і я визнав йому повну рацію <g/> .
doc#81 Цей був ще зовсім хлопчисько <g/> , було йому 16 років <g/> , його вірші в « <g/> Українському засіві <g/> » <g/> , напевне <g/> , були його дебютом <g/> .
doc#81 Він мало змінився <g/> , дарма що пройшов через арешт і сибірське заполяр'я. Там знадобився йому його другий <g/> , позалітературний фах <g/> .
doc#81 Я маю свого невідомого салдата <g/> , і <g/> , якби я був країною <g/> , йому б я поставив монумент <g/> .
doc#81 Може <g/> , я таки сподобався йому <g/> , або він вирішив <g/> , що випадок не вартий того <g/> , щоб заводитися з Квартірамтом <g/> .
doc#81 Він казав мені <g/> , що Голубовський скаржився йому на брак зазбручанського мовника <g/> , і тоді він <g/> , Сімович <g/> , порадив йому мене <g/> .
doc#81 Мартинець не складав якихось серій доповідей <g/> , він приймав те <g/> , що йому підказували <g/> , і типовою його формулою було <g/> : </p><p> — Чи ви не погодилися б прочитати нам доповідь про щонебудь <g/> ? </p>
doc#81 Сам я того не бачив <g/> , перевірити не міг і не мав бажання <g/> , я готовий був простити йому чимало за легкість думки <g/> , вміння поєднувати явища <g/> , зв'язок яких звичайно не схоплюють <g/> , за плин цікавих асоціяцій <g/> , за барвність світобачення <g/> .
doc#81 Але йому не вистачило сміливости розірвати з радянською системою чи <g/> , може <g/> , сказавши інакше і подивившися інакше — вистачило сміливости не розривати з нею <g/> .
doc#81 Хоч він вибрав тоді групу Миколи Хвильового <g/> , що робило йому честь <g/> , але самі ті писання були тільки перегонами на комуністичну ортодоксальність з ВУСППом <g/> .
doc#81 <p> Сімович не поділяв цього захвату й трохи <g/> , з властивою йому доброзичливою <g/> , але й ущипливою іронією <g/> , посміхався з нього <g/> .
doc#81 Він не був ще такий страшно старий <g/> , було йому 66 років <g/> , але до смерти йому лишалося два роки <g/> , і він уже не шукав — так здавалося — знайомств з людьми й захоплень у житті <g/> .
doc#81 Він не був ще такий страшно старий <g/> , було йому 66 років <g/> , але до смерти йому лишалося два роки <g/> , і він уже не шукав — так здавалося — знайомств з людьми й захоплень у житті <g/> .
doc#82 А коли читач не матиме авантюрничого запалу <g/> , ніхто не перешкодить йому відійти від моря ( <g/> чи <g/> , може <g/> , краще <g/> , плавального басейну <g/> ) <g/> . </p>
doc#84 їх до речі й не до речі <g/> , думає <g/> , що він усе розуміє <g/> , йому все ясно і він може показувати іншим шляхи <g/> , а ті інші можуть багато чого