Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Володимир Григорович був людина обмежених зацікавлень <g/> , розмови з ним були далекі від тих зблисків <g/> , що іскрилися в розмовах з Догадьком <g/> .
doc#81 Це був для багатьох з нас останній рік безтурботного відпочинку <g/> .
doc#81 Було сонце <g/> , була безмежність степу <g/> , була спека <g/> , і <g/> , може <g/> , ніколи мені жадна їжа не була така смачна й приємна <g/> , як ця нечувана комбінація винограду з чорним хлібом <g/> .
doc#81 Але кошмарний характер цього знущання з людини <g/> , цього вивертання її душі з тіла запам'ятався мені на роки <g/> , а допити НКВД я уявляв собі чимсь у цьому роді <g/> , але в тисячі разів гіршим <g/> . </p>
doc#81 Більшість хлопців у ті роки ходили без краватки <g/> , але у Тютюнника це було ніби демонстрацією <g/> , ніби він хотів лишатися в усьому сільським парубійком <g/> , і мені завжди здавалося <g/> , що від його потворного обличчя <g/> , з негритянськими губами <g/> , злими очима й непропорційно високим чолом під буйним чубом мало пахнути кізяками <g/> .
doc#81 Це він робив потай <g/> , ховаючися <g/> , але сам факт запроваджуваного двоподілу книжкових фондів він засуджував з обуренням і вголос <g/> .
doc#81 Мабуть <g/> , тим <g/> , що сполучав нахил до погладшання з непосидющим і повним гумору характером <g/> .
doc#81 Фан Схоонефельд зустрівся в Москві з Булаховським <g/> , мав з ним розмову про мене і довідався <g/> , що моя синтакса тим часом була надрукована в Києві <g/> .
doc#81 Булаховському припинили друк його огляду російської літературної мови першої половини 19-го століття <g/> , натомість спішно видали його спішно написану брошуру « <g/> Мова і раса <g/> » <g/> , де він доводив <g/> , що мови не поділяються за расами <g/> , досить самоочевидна істина <g/> , — згадати хоч би негрів в Америці <g/> , але це вважалося за важливе знаряддя в боротьбі з німецьким расизмом <g/> .
doc#81 Із плетива сталінославної поетичної традиції і моїх справжніх сподівань визволення від німецького походу виросла моя <g/> , з дозволу сказати <g/> , поезія <g/> , в якій я оспівував — ні <g/> , хвалити Бога <g/> , не Гітлера <g/> , але марш німецького війська на Схід <g/> .
doc#81 Зрештою <g/> , мали ми спільні риси і в передреволюційному суспільному статусі <g/> , хоч вона була з маєткового <g/> , а я з службового дворянства <g/> . </p>
doc#81 Вона мусіла сама зробитися однією з тих <g/> .
doc#81 Уже тоді я бачив <g/> , як у поведінці Петрова поєднувалися скептичне taedium vitae з радістю життя <g/> , майже дитячою <g/> , як він радів <g/> , маленький <g/> , кругленький <g/> , з кругленьким черевцем і широкою лисиною <g/> , і з примруженими очима <g/> , що проникливо дивилися крізь круглі окуляри <g/> , з щільно стисненими вустами <g/> , що раптом розкривалися в наївно-дитячій посмішці <g/> , коли знаходилося щось <g/> , чим можна було поласувати — чи то з харчів <g/> , чи то з інтелектуальних лагоминок — вдала стаття <g/> , гостра репліка <g/> , хитра алюзія <g/> , витончений дотеп <g/> . </p>
doc#81 Євген Маланюк <g/> , тоді для мене тільки напівреальне ім'я в героїчній авреолі <g/> , а згодом дуже буденна людина <g/> , про свій виїзд з України писав щось на зразок — на захід <g/> , на захід <g/> , ридали вагони <g/> .
doc#81 Почати з Миколи Шлемкевича <g/> .
doc#81 « <g/> Українська мова в устах учителя <g/> » Олександра Панейка або « <g/> Шляхи розвитку української мови <g/> » Пантелеймона Ковальова ледве чи збагатили слухачів новими ідеями <g/> ; не було яскравих ідей і в доповіді Світозора Драгоманова « <g/> Літературно-громадські моменти в переписці Лесі Українки з М. Драгомановим <g/> » ( <g/> 16 грудня 1943 <g/> ) <g/> , хіба що самй оперування ім'ям Михайла Драгоманова <g/> , проскрибованим у « <g/> донцовизованому <g/> » Львові <g/> .
doc#81 Хтось запропонував <g/> , щоб частину фотографій зробити з нас <g/> , переодягнених у сільське вбрання <g/> .
doc#81 Зате він завів з нами прецікаву розмову про взаємини між соціял-демократією західного µатунку й російським більшовизмом <g/> .
doc#81 Прага тоді вже прийняла групу українських істориків на чолі з Олександром Оглоблином і Наталею Полонською-Василенко <g/> , лаштувався туди Володимир Дорошенко <g/> .
doc#81 Час плив поволі <g/> , дещо писалося віршів <g/> , дещо блукалося по тих мокрих горах <g/> , раз поїхалося до Жеµестова на зустріч з приятелями з Українського видавництва <g/> , де можна було перекинутися словом і про літературу — з Юрком Стефаником <g/> , з Гординським <g/> , — але вже не можна було зустріти Сімовича <g/> , були й інші випадкові зустрічі з пересельцями з інших лемківських сіл <g/> , але над усім панувала тривога <g/> .