Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 З двома синами <g/> , старшим чорнявим Сашком і молодшим опецькуватим і білявим Романом <g/> , вона перейшла випробування <g/> , приділені в Радянському Союзі дружинам заарештованих <g/> .
doc#81 Після німецької окупації Харкова вона бідувала <g/> , як і ми всі <g/> , а що вона мала рідню в Празі <g/> , то вона домоглася дозволу туди переселитися <g/> .
doc#81 Бо за рік <g/> , від 1964 року я був поставлений на список не-істот в американській славістиці <g/> , і <g/> , коли б книжка затрималася ще на рік або два <g/> , вона була б напевне похована навіки <g/> . </p>
doc#81 <p> та образ цей тут зазнав олітературення і не відбиває жорстокої суворости тих днів і мовчазної витримки матері <g/> , — а було їй тоді вже 74 роки <g/> , і те <g/> , що було важким для мене <g/> , мусіло бути нестерпним для неї <g/> , а майбутнє могло нести їй <g/> , вона це знала <g/> , тільки гірше <g/> .
doc#81 Як фольксдойче <g/> , вона й її родина — кузен Серьожа з дружиною Людою Маховською діставали <g/> , хоч і скупий <g/> , але реµулярний наділ палива й харчів <g/> .
doc#81 На його обгортці зазначено <g/> , що його виробила перша палітурно-поліграфічна фабрика « <g/> Жовтень <g/> » і зробила вона це за дозволом київського Облміськліту ч. 10740. Якби той облміськліт знав <g/> , що буде в середині зошита <g/> , чи дав би він свій дозвіл <g/> ? </p>
doc#81 Але тому <g/> , що Олександер Платонович і далі хоч-не-хоч відрізнявся від нашої сіроми <g/> , вона вирушила в похід на нього <g/> , зробила його працю для Академії нестерпною для нього <g/> , і він відійшов від неї <g/> .
doc#81 Старший Лесь від Ткаля <g/> , молодший Олежка від Левка Ковальова <g/> , одного з провідних боротьбістів <g/> , колись члена Центральної Ради <g/> , пізніше в керівництві харківського свіжонародженого радіо <g/> , де вона <g/> , бувши друкаркою-секретаркою <g/> , з ним і познайомилася <g/> .
doc#81 Але до мене вона ставилася опікунчо і справді не раз мені допомагала в практичних справах <g/> .
doc#81 Ми знали про це рівно стільки <g/> , як вона <g/> , — себто нічого <g/> , — але це не перешкоджало їй знов і знов відкривати цю тему <g/> .
doc#81 Там вона і померла 1976 року <g/> .
doc#81 Покутувала вона свої просвітянські гріхи слідами Гната Мартиновича чи одразу подаровано їх їй по війні <g/> ? </p>
doc#81 І так вона спіткала смерть — під час утечі на Захід <g/> , у Словаччині її захопили комуністичні партизани і розстріляли <g/> .
doc#81 З того <g/> , що вона лишилася після повернення радянців і не тільки не була заарештована <g/> , а навіть дістала дозвіл переїхати ще перед кінцем війни до Львова <g/> , можна здогадуватися <g/> , що вона виконувала якісь послуги радянському режимові <g/> .
doc#81 Ковдру <g/> , як оповідала мати <g/> , купили <g/> , коли я мав народитися <g/> , і вона була моєю першою ковдрою на цьому тоді <g/> , здавалося <g/> , такому утульному світі <g/> .
doc#81 А тим часом справжня натура в неї була владна <g/> , і пізніше <g/> , в Нью-Йорку <g/> , а особливо коли він почав чимраз більше нездужати <g/> , вона стала господинею дому <g/> , і <g/> , хоч вона нікому цього не казала і не вимагала <g/> , усім нам стало незручно далі називати її Марусею <g/> , вона стала якось само собою Марією Данилівною <g/> , незаперечним володарем дому <g/> .
doc#81 До мене вона ставилася з маленькою дозою материнського піклування <g/> .
doc#81 Загально-інформаційний матеріял вона мусіла містити з німецьких джерел <g/> , український матеріял був чесний <g/> , але зовсім не газетного типу і цілком випадковий <g/> .
doc#81 Але тоді вона справді запалила серця присутніх <g/> , перекинулася в пізніші приватні розмови слухачів на кілька тижнів і здавалася такою ж важливою <g/> , як спортовим болільникам перемога одного з двох змагунів <g/> . </p>
doc#81 <p> І сама вона пройшла через важкі випробування <g/> , найтяжчим з яких був арешт і загибель у в'язниці її сімнадцятирічного сина Нестора <g/> .