Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#68 Мова йшла насамперед про панування чужинців <g/> , але звичайно також і про внутрішнє підпорядкування <g/> , про неволю не тільки <g/> , сказати б <g/> , ззовні <g/> , а і зсередини <g/> .
doc#70 А за Леонідом Первомайським <g/> , трошки перефразовуючи його <g/> , я міг би сказати <g/> : “ <g/> Я помилявся і блукав <g/> , та усвідомлював чудово <g/> : в моїх згорьованих руках ключі ремонту із будови <g/> ” <g/> . </p>
doc#72 Те саме можна сказати й про перших секретарів ЦК КП ( <g/> б <g/> ) У <g/> : після Ю. П'ятакова були це Ф. Сергеев ( <g/> партійна кличка Артем <g/> ) <g/> , Е. Квірінґ <g/> , С. Косіор <g/> , В. Молотов і Д. Мануїльський <g/> , всі <g/> , крім останнього <g/> , — неукраїнці <g/> . </p>
doc#72 Оскільки за керівництва Кагановича наукові книжки не друкувалися <g/> , а “ <g/> Мовознавство <g/> ” було єдиним органом <g/> , де мовознавці могли вмістити свої праці <g/> , 61 то не буде жадним перебільшенням сказати <g/> , що розвиток мовознавства на Україні цілковито загальмовано <g/> . </p>
doc#72 Важко сказати <g/> , чим би це скінчилося <g/> , якби українці погодилися <g/> , але українці пропозицію відкинули ( <g/> Мудрий 84 і далі <g/> ) <g/> .
doc#72 Людність мала сказати <g/> , чи вони воліють граматику Панькевича <g/> , чи ( <g/> псевдо- <g/> ) Сабова <g/> .
doc#73 <p> На честь нашої еміґраційної літератури треба сказати <g/> , що вона в своїх кращих проявах не йде тут лінією найменшого опору і приділяє свою увагу не стільки змалюванню темних сторін совєтської системи <g/> , — вони ясні самі собою еміраційному читачеві <g/> , — скільки розкриттю душі української людини <g/> , показові тих змін <g/> , яких українська людина зазнає в лещатах страшної системи <g/> .
doc#73 <p> Той самий рух до дезорнаменталізації прози <g/> , до <g/> , коли можна так сказати <g/> , « <g/> опроження <g/> » прози помітний і на творах Юрія Косача <g/> .
doc#73 З повним почуттям відповідальности можна сказати <g/> , що наша література дала нашому суспільству незмірно більше <g/> , ніж від суспільства дістала <g/> . </p>
doc#74 Освічені верстви вдавалися до української мови прилюдно <g/> , коли це вимагалося <g/> , а не <g/> , сказати б <g/> , “ <g/> природно <g/> ” <g/> .
doc#75 Можна сказати <g/> , що ці спроби не матимуть жадного успіху <g/> , доки вони будуть акцентувати тільки політичну сторону і вишукувати в творчості письменників тільки ілюстрації до боротьби України з Росією чи з більшовизмом <g/> .
doc#75 Не зважаючи на це <g/> , вони можуть сказати світові дещо цікаве й свіже <g/> , — якщо їх репрезентувати не з газетно-політичного <g/> , а з людського і мистецького погляду <g/> . </p>
doc#76 Лишаючися в рамках суто мовних фактів <g/> , не можна сказати <g/> , скільки інноваційних відмінностей треба <g/> , щоб можна стало говорити <g/> , що факт постання нової мови справді стався <g/> .
doc#79 » І геть пізніше <g/> , у розмові <g/> , вона знов перебиває сама себе <g/> : « <g/> Простіть <g/> , я не про це збиралась вам сказати <g/> .
doc#79 Все таки я наважуюся сказати кілька слів на додаток до спроби розкрити гру тем і мотивів в останній <g/> , шостій симфонії Миколи Куліша <g/> . </p>
doc#80 Ідучи ще трохи глибше <g/> , можемо сказати <g/> , що парадоксальність ця має іронічний характер і перебуває в повній гармонії з загальною іронічною світонастановою автора <g/> . </p>
doc#81 <p> Історик шукає в мемуарах невідомих фактів <g/> , деталів епохи <g/> ; пересічного читача вабить можливість побачити прославлених сучасників у їхньому приватному житті <g/> , сказати б <g/> , у пантофлях і халаті ( <g/> як називалися спогади його секретаря про Анатоля Франса в російському перекладі <g/> ) — типовий приклад — спогади його служниці Селести Альбаре про Марселя Пруста <g/> , — або знайти психологічні портрети тих сучасників <g/> , знову ж таки в їхньому залаштунковому <g/> , приватному житті <g/> .
doc#81 Батька я не знав <g/> , отже <g/> , нічого від нього не чув і про нього вже майже зовсім нічого не можу сказати <g/> .
doc#81 Мушу сказати — на моє здивовання <g/> .
doc#81 Це був інший стиль виконання <g/> , і на честь харківської публіки треба сказати <g/> , що вони <g/> , особливо Петрі <g/> , таки скорили місто <g/> .