Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#80 <p> У такому використанні епітетів <g/> , у самому стилі їхнього добору <g/> , в їхній композиційній і ідеологічній ролі Домонтович мав свого учителя <g/> , Анрі де-Реньє <g/> .
doc#40 Причина цього та <g/> , що цим досягається спрощення системи синтаксичних зв'язків числівника <g/> : числівники двоє <g/> , троє <g/> , четверо з непрямими відмінками від два <g/> , три <g/> , чотири мають точнісінько такі самі синтаксичні властивості <g/> , як числівники від п'ять до дев'ятсот <g/> : керують родовим відмінком іменника <g/> , коли самі стоять у називному <g/> , узгоджуються з іменником у інших відмінках <g/> .
doc#65 Наведу кілька прикладів пристосування самої структури української мови <g/> , — не поодиноких слів або звуків чи що <g/> , — до російської <g/> . </p>
doc#9 Але ці явища можуть бути легко пояснені й інакше <g/> , з фактів самих східноукраїнських говірок <g/> . </p>
doc#92 Якось я сказав йому <g/> : </p><p> — Романе Осиповичу <g/> , ви руйнуєте самі те <g/> , що ви створили <g/> . </p>
doc#22 Ні <g/> , він заперечує існування самого театру <g/> .
doc#22 Тут ту саму тезу нарешті піднесено на вершини трагедійності і без- компромісовості <g/> .
doc#62 <p> Якщо в цьому здогаді є хоч мала частка правди <g/> , він знову приводить до тієї любови до України <g/> , яку сама Теліга визначила як хоробливу <g/> .
doc#10 <p> Сама тема <g/> , мабуть <g/> , уже тоді не надто цікавила Ганцова <g/> , бо він не намагається вичерпати свій матеріал <g/> , хоч і студіює його ґрунтовно <g/> .
doc#73 Та сама тема — пізнання душі української людини взагалі і в досвіді років воєн і революцій XX сторіччя зокрема — ця сама тема взята і в романі Самчука <g/> .
doc#70 І от коли ми підемо за поетами <g/> , журналістами <g/> , ораторами <g/> , політиками <g/> , яким ось такий чи такий церковнослов'янізм так до вподоби <g/> , ми відкриваємо браму для зміни самого типу мови — самої структури її від мішано-діалектної до мішано-мовної <g/> . </p>
doc#6 Не критики вели тут масового глядача <g/> , а масовий глядач справляв несвідомо для себе самого тиск на знавців <g/> .
doc#52 А от фраза <g/> , що прохопилася <g/> , мабуть <g/> , без усвідомлення того <g/> , що з неї випливає <g/> : оселі Архіпелагу <g/> , пише Солженіцин <g/> , « <g/> ятряться не тільки на далеких відшибаХ <g/> , але і в самому тулубі Росії коло донецьких і тульських копалень <g/> » ( <g/> с. 551 <g/> ) <g/> .
doc#24 Подвійність <g/> , якої може не було в Хвильового <g/> , але яка притаманна не самому тільки Любченкові <g/> , а багатьом нашим письменникам його покоління <g/> , особливо на еміґрації <g/> .
doc#13 Важить те <g/> , що він розчинений у землі <g/> , що він — український <g/> , що він — сама Україна <g/> . </p>
doc#72 <p> Про завдання журналу “ <g/> Червоний шлях <g/> ” говорилося так <g/> : </p><p> Нарешті <g/> , сама українська мова являється величезним чинником в процесі творчости нового життя і вимагає невпинного вдосконалення й поширення <g/> , щоб задовольнити ті потреби <g/> , які ставить перед нею культурний підйом працюючих мас ( <g/> передруковано в <g/> : Лейтес 2. 98 <g/> ) <g/> . </p>
doc#25 Михальчук показує <g/> , що це <g/> , поперше <g/> , фактично неправильно <g/> , бо українська мова має менше і <g/> , ніж <g/> , приміром <g/> , ті північноросійські говірки <g/> , що <g/> , зберігши старе и з вимовою і <g/> , водночас змінили Ҍ на і <g/> , — а також <g/> , що і в самій українській мові всі нові і не заступили втрати старого и <g/> , що вимовляється тепер радше як звук ряду е ( <g/> 3 <g/> , 49 <g/> ) <g/> .
doc#63 <p> Супроти творчого конфлікту Косача відмінність передусім та <g/> , що Маланюк шукав сил <g/> , які б могли не його Україну зробити його Україною не деінде <g/> , не в Европі <g/> , а нібито в самій Україні <g/> , її майбутньому <g/> .
doc#25 ) <g/> , але суть фонеми лишається та сама <g/> , бо ці звуки чергуються там з о так само і в тих самих умовах і позиціях <g/> , що південноукраїнське й літературне іix <g/> .
doc#72 На 1931 рік Церква як спільнота була цілковито знищена <g/> , отже <g/> , й українська мова тим самим усунута з церковного життя <g/> .