Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 <p> Я не можу пояснити <g/> , чому Скрипник <g/> , безоглядно усуваючи російський театр від вересня до квітня <g/> , допускав його від квітня до вересня <g/> .
doc#81 Чи переклад був зроблений з російської <g/> ?
doc#81 Він міг піти на розвагові вистави при умові їхньої театральности <g/> , він міг запросити не-українця <g/> , але не було шляху до його театру для улюбленців харківської публіки з часів російського театру а la Петіпа або Ґлаґолін а <g/> , як це залюбки робили франківці <g/> .
doc#81 Не знаю походження Юлі Парфьонової ( <g/> вона добре говорила по-українськи і то літературною мовою <g/> ) <g/> , але з її спокійною манерою й інтеліµентським пенсне вона справляла враження дівчини зі спадкової російської інтеліµентської родини <g/> .
doc#81 Повторювалася без кінця елементарна клясифікація звуків російської і української мов <g/> , роблено палятограми й записи на примітивному навіть на тодішні часи кімографі <g/> .
doc#81 Усі ми мали пройти <g/> , приміром <g/> , через звукозапис слова бик/бык з тим <g/> , щоб виявилася різниця в артикуляції українського и і російського ы ( <g/> при чому виявилося <g/> , що дехто з рідною російською мовою вимовляв його на український кшталт <g/> ) <g/> , але в цьому тридцятиразовому зверненні до слова було так само мало ориµінальности <g/> , як і в усьому курсі Невзорової <g/> .
doc#81 Пізніше <g/> , в п'ятдесятих роках <g/> , коли суто українознавчі теми стали не дуже бажані <g/> , до того був доданий російський наголос того ж сімнадцятого сторіччя <g/> , але і тут не йшло далі від виписування прикладів <g/> , часто невідповідно клясифікованих <g/> .
doc#81 Талановитіші вибирали літературу — українську <g/> , бо вона тоді мала <g/> , здавалося <g/> , найширші перспективи <g/> , або російську <g/> , куди їх зачаровував маг і чудодій Олександер Білецький <g/> .
doc#81 Олександер Іванович провадив курси історії західноєвропейських літератур <g/> , російської літератури і теорії літератури <g/> .
doc#81 Поза тим вона була інтеліµентна дама російської культури <g/> , мала смак до літературних творів і добре знала літературу предмету <g/> . </p>
doc#81 <p> У тому ж самому кабінеті російської літератури відбувалися лекції з курсу історії української літератури <g/> .
doc#81 Це був дуже докладний <g/> , трирічний курс ( <g/> російська література мала два роки <g/> ) <g/> , і читав його Агапій Шамрай <g/> .
doc#81 Як і батько <g/> , він був німецького роду <g/> , але російської культури <g/> .
doc#81 <p> З вистав російських театрів запали « <g/> Ревізор <g/> » Гоголя в театрі Меєрхольда <g/> , перенесений до Петербургу і поділений на епізоди і « <g/> У врат царства <g/> » Кнута Гамсуна в Московському Художньому театрі <g/> .
doc#81 Поза тим <g/> , слід у пам'яті лишили деякі чужі фільми — німецькі « <g/> Вар'єте <g/> » з Емілем Янінµсом і « <g/> Симфонія великого міста <g/> » і російський « <g/> Людина з ресторану <g/> » з Михайлом Чеховим <g/> .
doc#81 З « <g/> режисерських <g/> » фільмів російських запали в пам'ять « <g/> Потомок Чинµиз-Хана <g/> » В. Пудовкіна з Інкіжиновим <g/> , тим самим <g/> , що допомагав Курбасові вийти з кризи <g/> , спричиненої провалом « <g/> Золотого черева <g/> » <g/> , хоч цей фільм ледве чи дорівнював старішому того ж режисера — « <g/> Мати <g/> » за Максимом Ґорьким <g/> .
doc#81 <p> Від Білецького й Шамрая я навчився також того <g/> , що незабаром мало стати найгіршою єрессю й проявом націоналізму <g/> : поділу старого письменства східніх слов'ян на окремі течії <g/> , українську й російську <g/> , простого принципу єдности традиції на єдиній території <g/> , зв'язку землі з писаним словом <g/> , коли Іларіон належав до української традиції <g/> , а Лука Жидята до новгородсько-російської <g/> , « <g/> Слово о полку <g/> » було нашим твором <g/> , а не їхнім <g/> .
doc#81 І тут мій річник був останнім відносно вільним — прогалини й відсталість були спричинені не тиском згори <g/> , а провінційністю Харкова і <g/> , зрештою <g/> , провінційністю панівних прямувань у тогочасному російському мовознавстві <g/> , хоч там уже був Щерба <g/> , був Ларін <g/> , був Поліванов <g/> …
doc#81 Але <g/> , як багато євреїв російської культури <g/> , — згадаймо Олександра Мойсеєвича Фінкеля в Харкові або Романа Осиповича Якобсона в Празі <g/> , — він ненавидів те <g/> , що можна було б назвати самостійництвом в українському мовознавстві й мовній політиці <g/> .
doc#81 Російська мова була мовою панів <g/> , українська — селюків <g/> .