Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 У своїх пізніших мандрах на Захід вона <g/> , як і Зінаїда Троян <g/> , але пізніше <g/> , дісталася до Праги <g/> , але не далі <g/> .
doc#81 Під час евакуації я приглядався до пасажирів евакуаційного поїзда <g/> , але цього неймовірно білявого <g/> , блакитноокого хлопчака серед них не було <g/> .
doc#81 Але в тих обставинах ідеологія ця полягала в підкресленні знаків більше <g/> , ніж суті <g/> : національний прапор <g/> , тризуб на титулі « <g/> Нової України <g/> » ( <g/> який згодом німці усунули <g/> ) <g/> , співи вже не тільки « <g/> Розпрягайте <g/> , хлопці <g/> , коні <g/> » моїх студентських роікв <g/> , а « <g/> Ще не вмерла <g/> » або « <g/> Не пора <g/> » <g/> .
doc#81 Ішов поміж нас і Семененко <g/> , але навіть у своїй тоді мізерності він зберігав риси величности <g/> .
doc#81 Ми вмирали з голоду <g/> , але ми могли багато сказати <g/> , хоч і там далеко не все <g/> .
doc#81 Не було <g/> , звичайно <g/> , достатків <g/> , але не було й голоду <g/> .
doc#81 Але тут увійшла до гри третя нація <g/> .
doc#81 Більше я ніколи його не зустрічав <g/> , але він лишився після відступу німців і зробив таку-сяку академічну кар'єру <g/> , видав кілька книжок <g/> , головне з діялектології <g/> .
doc#81 Газета радо відкрила свої шпальти новоприбулим <g/> : там друкувалися Оглоблин <g/> , Віктор Петров <g/> , Василь Чапля та інші <g/> , серед них і я. Але стати центром купчення інтелектуальних сил ця газета не могла ( <g/> та <g/> , мабуть <g/> , і не зазіхала на це <g/> ) тому <g/> , що була аж у Кракові <g/> , а ще більше через свій загальний об'єктивно-байдужий характер <g/> . </p>
doc#81 Але розмова наша почалася не з цього <g/> .
doc#81 Але їй не судилося вбитися в колодочки <g/> , і не тільки через наближення фронту — в просторі і евакуації Львова — в часі <g/> .
doc#81 Теми доповідей і дискусійних вечорів були історісофічні <g/> , літературні <g/> , мовні тощо <g/> , але провідні ідеї в усіх <g/> , наче за змовою <g/> , були суверенність української культури <g/> , незалежність українського мислення <g/> , переємність української ідеї через століття й століття <g/> .
doc#81 Але не дуже часто <g/> .
doc#81 Але УЦК <g/> , в чиїх руках була евакуація українців <g/> , вирішив інакше <g/> , може <g/> , тому <g/> , що стосунки українців з поляками тоді не були найдружніші <g/> , а певніше — виходячи з дещо сентиментального міркування — триматися української землі якнайдовше <g/> .
doc#81 За центр для втікачів обрано Криницю <g/> , польський курорт <g/> , але оточений українськими ( <g/> лемківськими <g/> ) селами <g/> .
doc#84 Але що з того <g/> , коли їхня чесність і шляхетність нікуди не спрямована <g/> .
doc#84 і він може показувати іншим шляхи <g/> , а ті інші можуть багато чого робити <g/> , але одного не сміють <g/> : самостійно мислити <g/> . Це про таких людей говорив Ніцше <g/> : «
doc#84 хоч і без держави <g/> ) на ратуші Львова і згодом на міській управі Харкова <g/> . </p><p> Але вісниківство було все-таки тільки спробою зберегти хутір <g/> . Сучасна зрощеність вісниківства з Пациковом виразно це
doc#84 Але тим <g/> , хто передруковує тепер Николишина <g/> , це байдуже <g/> , і вони навіть не знають <g/> , що геніяльний твір Шота Руставелі звався « <g/> Витязь у тигровій шкурі <g/> » <g/> , а не « <g/> Витязь у багровій шкурі <g/> » <g/> . </p>
doc#85 Відомо <g/> , що <g/> , сяк-так визнаючи діялектику в минулому ( <g/> але і там спотворюючи її сполукою з матеріялізмом <g/> ) <g/> , марксизм змушений був зрікатися її і для майбутнього ( <g/> бо комунізм означає для нього кінець руху запереченнями <g/> ) <g/> , і для сучасносте ( <g/> бо тоді він мусів би визнати неминучість виродження революції <g/> , а на це він піти не може <g/> ) <g/> .