Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#36 Костомарова заарештували навесні того року <g/> , коли Ґе кінчав гімназію ( <g/> 1847 <g/> ) <g/> .
doc#81 Хоч я знав мовознавців того покоління <g/> , що зробили кращу кар'єру <g/> , насамперед Наума Кагановича <g/> , але мені Матвієнко лишився ніби втіленням того періоду <g/> , а його доля — порожнеча перед 1933 роком <g/> , використання можливостей <g/> , створених того року <g/> , і зникнення в хвилі терору проти « <g/> терористів <g/> » — хай ідеологічних <g/> , того року <g/> , чотири роки пізніше <g/> .
doc#47 А от риси батькового портрета <g/> : « <g/> страшна батькова розправа <g/> : нагаї й карцер <g/> » <g/> ; батько націляється <g/> , готовий забити Буцила <g/> , того самого <g/> , що його пестила мама <g/> , а далі він безжально продає Буцила різникові <g/> , бо батькові « <g/> завжди було потрібно грошей <g/> » <g/> ; батька діти завжди боялися <g/> ; « <g/> тижневі батькові нагаї <g/> » <g/> , « <g/> коли він гнівається <g/> , то не пам'ятає сам себе <g/> » <g/> ; він устає на ввесь свій довгий зріст і хоче вдарити Іва <g/> ; коли надходить батько <g/> , настає мертва мовчанка <g/> , діти « <g/> затихають <g/> , як в німому царстві <g/> » <g/> ; із своїм малим маєтком- хутором він міг би належати хіба до підпанків <g/> , « <g/> але він жив <g/> , як пан <g/> , на всю
doc#59 » У світлі сказаного вище легко зрозуміти <g/> , що це - не ориґінальство <g/> , а закономірний вияв усе того самого бажання схопити всю різноманітну єдність голосів і явищ життя як цілість <g/> , злити їх в один суцільний і нестримний потік <g/> .
doc#18 В протилежність цьому романтики шукали кольориту й настрою через нагнітання словника і образів того самого пляну <g/> .
doc#40 Кільцем звемо повторення того самого слова або словосполуки на початку й кінці відтинку мови <g/> , напр <g/> .
doc#59 Вияв все того самого стилю <g/> , в основі якого лежить <g/> , за характеристикою самого автора <g/> , « <g/> одуховлення життя <g/> , але без романтичного перебільшення <g/> » <g/> . </p>
doc#34 У похмурому кольориті Осьмаччиної України є багато тіні <g/> , але бракує світла <g/> , того світла <g/> , що непереможним потоком струмувало на сторінках « <g/> Старшого боярина <g/> » <g/> .
doc#49 Але в чому Барка вже цілком своєрідний — це в нескаламученості того світу <g/> , яким він дихає і який відтворює <g/> .
doc#24 І не тільки в силу того силогізму <g/> , що Україна — частина людства і <g/> , отже <g/> , те <g/> , що стосується до частини <g/> , може стосуватися й до цілого <g/> .
doc#9 Але на це треба вважати <g/> , коли б хто схотів убачати в мові художніх творів І. Нечуя-Левицького з життя інтелігенції повний відбиток того стану <g/> , в якому лишилася б українська літературна мова <g/> , якби вона не сприйняла припливу галицьких мовних елементів <g/> .
doc#9 Така переходна доба властива багатьом молодим літературам <g/> »2. </p><p> От через ці два чинники <g/> : виробленість <g/> , хоч би і відносну <g/> , газетної і науково-публіцистичної мови в Галичині <g/> , з одного боку <g/> , появу нового — назвім його умовно міським — покоління письменників ( <g/> та й інтелігенції взагалі <g/> ) <g/> , з другого боку <g/> , — повернутися до того стану <g/> , який був у мові двадцять-тридцять років тому <g/> , стало неможливим <g/> .
doc#11 Не встигне він поставити крапку на своєму комп'ютерному тексті <g/> , як армії перекладачів уже награють сто перекладів того тексту сто мовами світу <g/> .
doc#28 Микола Зеров не появив у поезії того темпераменту борця <g/> , тієї життєздатности <g/> , яких було стільки <g/> , наприклад <g/> , у Миколи Хвильового <g/> .
doc#9 І. Франко не обурюється тепер потребою вивчати елементи літературної мови над Сулою або Пслом <g/> ; він пише <g/> : « <g/> Кождий <g/> , хто брався писати тою мовою <g/> , наскільки черпав із книжної традиції <g/> , мусів зачинати від Котляревського <g/> , Квітки-Основ'яненка <g/> , Шевченка <g/> , Марка Вовчка <g/> , Нечуя-Левицького <g/> , мусить бачити <g/> , що тут <g/> , у мові тих письменників <g/> , лежить основа того типу <g/> , яким мусить явитися вироблена літературна мова всіх українців <g/> »1. Книжна традиція — цей чинник <g/> , як бачимо <g/> , підкреслюється і тут <g/> , у І. Франка <g/> , як вирішальний <g/> .
doc#81 Типово по-вчительському сіра на вигляд <g/> , у пенсне <g/> , вона належала до того типу викладачів російської мови й літератури <g/> , про який уже була тут згадка <g/> : закохані в свою дисципліну <g/> , по-релігійному певні <g/> , що роблять добре діло <g/> , ширячи російську культуру й ментальність <g/> .
doc#81 Репертуар вибирано сатиричний ( <g/> « <g/> За двома зайцями <g/> » <g/> , два переклади з російської — « <g/> Пухкий пиріг <g/> » Б. Ромашова і « <g/> Мандат <g/> » Ердмана <g/> , три з західних авторів — « <g/> Коронний злодій <g/> » Г. Берµстедта <g/> , данського автора <g/> , « <g/> Свята Йоанна <g/> » Б. Шова <g/> , обидві « <g/> антиклерикальні <g/> » і « <g/> Гендлярі славою <g/> » М. Паньйоля <g/> ) <g/> , до того треба додати « <g/> Камінний господар <g/> » Лесі Українки — не знати <g/> , виставлений <g/> , щоб показати Віктора Петіпа чи щоб продемонструвати антифевдальні тенденції ( <g/> як потрактовано трагедію Лесі Українки <g/> ) <g/> .
doc#72 Петлюра говорить про них <g/> , як про “ <g/> єдині огнища <g/> ” <g/> , де “ <g/> більш-менш помітно було <g/> ” українське громадське життя <g/> , хоч і додає <g/> , вживаючи соціял-демократичного жарґону того часу ( <g/> 1908 <g/> ) <g/> , що вони гуртували “ <g/> круг здебільшого українську буржуазну інтелігенцію <g/> ” <g/> , бо висока членська вкладка ( <g/> але також урядові переслідування <g/> ) частково змушувала активні робітничі елементи “ <g/> стояти за порогом цих товариств <g/> " ( <g/> Петлюра 2. 121 <g/> ) <g/> .
doc#72 Одначе <g/> , у списку джерел не знайдемо жадного автора радянського періоду <g/> , жадного періодичного видання того часу ( <g/> єдина газета в списку — “ <g/> Нова рада <g/> ” <g/> ) <g/> .
doc#72 Миколу Хвильового <g/> , можливо найвидатнішого українського прозаїка того часу <g/> , доведено до самогубства <g/> .