Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Але так чи так <g/> , був він порядна людина і <g/> , коли можна застосувати це до людини австро-німецької культури <g/> , справжній <g/> , але сильно старомодний джентльмен <g/> .
doc#94 Але так чи так <g/> , українське козацтво немисленне поза диким степом і мусіло впасти з кінцем степу <g/> .
doc#81 Але Булаховський сказав мені <g/> , що в обставинах війни це призначення буде тільки номінальне <g/> , за мою працю буде зарахований той розділ ( <g/> про просте речення <g/> ) з синтакси сучасної української мови для університетського підручника <g/> , який розділ я так чи так уже був написав <g/> , до Києва ніхто мене не тягтиме <g/> , та <g/> , зрештою <g/> , й самому Інститутові невідомо <g/> , де він буде завтра <g/> , а мені <g/> , казав Булаховський <g/> , у воєнних непевностях трохи більше грошей не зашкодить <g/> .
doc#4 Лев Толстой і Бернард Шов так само втратили контакт з життям і молоддю і бачили остаточну й безапеляційну істину тільки в собі <g/> .
doc#22 <p> Уже на початку нашого сторіччя <g/> , коли все ще так мирно дрімало на поверхні людського життя <g/> , ще не запалали вогні спалюваних міст і не розгулялися смерчі <g/> , що зривають людей з місця і несуть їх не знати куди в шквалі гарячого піску-очеїда <g/> , — уже тоді українське письменництво поставило проблему безґрунтянства <g/> , і за це ми йому вдячні і шануємо його <g/> .
doc#36 Отож « <g/> новий спосіб письма <g/> » <g/> , що так яскраво виявився після 1887 року <g/> , був зовсім не новий <g/> , а <g/> , навпаки <g/> , притаманний мистцеві впродовж більшої частини його творчого життя <g/> .
doc#81 Думаю <g/> , що так само <g/> , як і я <g/> , він не взяв на себе жадних зобов'язань на німецькі часи <g/> . </p>
doc#24 <p> Що ця варіяційна кількачленність здебільшого синтаксично оформлена паралелізмом <g/> , часто анафоричним ( <g/> « <g/> Вас дивує <g/> , вас навіть дратує цей розбризк сірих рухливих плямок <g/> , що так нагадують сірі осінні дні <g/> , сірі почуття <g/> , сіру недбайливість <g/> , сіру нудьгу присамоварних бесід <g/> , сіру активність млявих людей <g/> , сіру ніжність безсилих рук <g/> , сіру привітність ворожого усміху <g/> , сіру тьмяність фальшивих похвал <g/> » <g/> .
doc#36 Можна припустити <g/> , що так <g/> , але прямих доказів немає <g/> .
doc#31 Даремно шукали б ми у фанатика Бєлінського тієї лукавої іронії <g/> , що так часто одним заходом руйнує інерцію читачевого сприймання у Хвильового <g/> .
doc#9 « <g/> Вона почуває <g/> , що се органічна мова його бесіди і що так треба <g/> , що говорить з ним по-російськи просто не випадає <g/> , власне таки аж сором якось <g/> !
doc#9 Я не такий завзятий лінгвіст <g/> , щоб так уже " <g/> преломляти копьє <g/> " за мову <g/> .
doc#27 Свідчення про це в його листах численні <g/> : « <g/> Коли б тільки вийшло по-моєму <g/> , зробив би я так <g/> , що й німі в мене б заговорили <g/> ; давав би я тільки зерно на посів <g/> , а орали б <g/> , сіяли <g/> , жали й молотили б у мене люде <g/> , і було б у мене в засіках завсегда повно <g/> » ( <g/> до Тарновського <g/> , 1856 <g/> ) <g/> .
doc#20 З Зайцем я так ніколи й не зустрівся на розмову <g/> , з Лавріненком доля мене зблизила страшного 1933 року <g/> , коли він працював у « <g/> Вістях <g/> » <g/> , а я був у нього співробітником — театральним рецензентом <g/> , а тоді знову <g/> , уже в часи війни <g/> , починаючи від 1943 року <g/> , коли він уже відбув своє заслання й недавно одружився <g/> . </p>
doc#9 У відприкметникових трискладових прислівниках варте уваги спорадичне затримання наголосу на передостанньому складі <g/> , якщо він був там у прикметнику <g/> , в тих випадках <g/> , де літературна мова переносить його <g/> , як і центральні та східноукраїнські говірки <g/> , в прислівнику на початковий склад <g/> : високо <g/> , коротко <g/> , весело і т. п. ( <g/> « <g/> Якби я так високо стояла <g/> » - « <g/> Хвилини <g/> » <g/> , II <g/> , 56 <g/> ; « <g/> Кажи <g/> , але коротко <g/> » - « <g/> У катаком <g/> .
doc#45 Якщо так <g/> , то виникає питання <g/> , чи розходження не сталося на ґрунті подій <g/> , що супроводили поворот Потебні з закордону <g/> , і всього того <g/> , що з них випливало <g/> . </p>
doc#16 Цілком можливо ( <g/> і так часто бувало в історії <g/> ) <g/> , що він внутрішньо переконаний <g/> , що його наука — українська наука <g/> , наука української еліти і що вона становить собою єдиний спосіб вивести Україну з бездоріжжя на велику путь <g/> .
doc#40 <p> Займенники скільки <g/> , стільки <g/> , кілька ( <g/> і багато <g/> ) відміняються за числівниковою відміною ( <g/> як числівники два — чотири <g/> ) і так само переносять наголос на закінчення <g/> . </p>
doc#79 Герой Мольєра набирає вчителів <g/> , щоб здобути добрі манери <g/> , і так робить Мина <g/> .
doc#25 А що це друге е збігалося фактично з о <g/> , то це чергування перенесло далі й на о <g/> , і так замість типу нуж — ножа постав тип ніж — ножа <g/> .