Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Мати намагалася мене переконати <g/> : </p><p> — Май розум <g/> , сьогодні все з'їмо <g/> , що буде завтра <g/> ? </p>
doc#81 Не мало б сенсу передруковувати сьогодні те <g/> , що я друкував у « <g/> Новій Україні <g/> » <g/> , бо це речі поверхові <g/> , компілятивні й без великого інтелектуального навантаження <g/> , але з погляду морально-політичного їх можна було б передрукувати тепер не червоніючи <g/> . </p>
doc#81 Не пригадую <g/> , чи був там Пантелеймон Ковальов ( <g/> що по війні зробився Ковалів <g/> ) <g/> , якого я ближче знав уже з еміµрації в Німеччині і в Америці <g/> , але сьогодні мені ті сходини уявляються як розмножений на багато примірників Ковальов <g/> .
doc#81 Ба більше <g/> : сказали нам <g/> , що на поїзд претендувати ми не маємо права <g/> , але сьогодні ввечері йде поїзд до Здолбунова <g/> , і от нам дозвіл на нього <g/> , тільки від Здолбунова це вже справа наша <g/> , як мандрувати <g/> . </p>
doc#81 Це був шал здійснення мрій <g/> , це було занурення з затхлого повітря двох диктатур — російської <g/> , а потім голодної німецької в Харкові — в чистий кисень здійснення нездійсненного <g/> , коли віра ставала реальністю або так здавалося <g/> , і <g/> , як я сьогодні це бачу <g/> , це все було чиста уява <g/> , самоомана <g/> , ілюзія <g/> , дим <g/> , і при тому дим без вогню <g/> .
doc#81 Східняки були так чи так перекотиполе <g/> , сьогодні тут <g/> , а завтра інде <g/> , змагання за місто йшли не з ними <g/> , а з галичанами <g/> , що були тутешні й мали тут лишитися <g/> .
doc#81 Пам'ятаю її обличчя з високим чолом <g/> , зачісаним назад волоссям і питливими очима <g/> , її радість з кожного непричинкового тексту для журналу <g/> , її постійне запитання <g/> : </p><p> — Що ви принесли сьогодні <g/> ?
doc#81 Його жертва була даремна <g/> , сьогодні вона забута <g/> , як забуті його писання і його життя <g/> .
doc#81 Але сьогодні було золоте <g/> , і день був сьогоднішній <g/> . </p>
doc#81 А сьогодні було сьогодні <g/> , і його собі вистачало <g/> . </p>
doc#81 А сьогодні було сьогодні <g/> , і його собі вистачало <g/> . </p>
doc#81 Я бачу театральну афішу — сьогодні в опері « <g/> Трістан і Ізольда <g/> » <g/> .
doc#81 Власне <g/> , кожний прохід до Криниці підганяло побоювання <g/> : а може — вже сьогодні треба забиратися геть <g/> , далі на захід <g/> ; а може — завтра вже буде пізно <g/> ? </p>
doc#82 Майже стандартний сьогодні вислів опинилися — новітня біла пляма <g/> , що стала стандартом уже після ліквідації деяких інших « <g/> білих плям <g/> » <g/> , себто брехні замовчуванням <g/> .
doc#82 Бо сьогодні можемо вже говорити про два українські ми — одне на Україні <g/> , друге поза її кордонами <g/> , на Захід ( <g/> умовно включаючи й Австралію <g/> , хоч географічно це ніякий не Захід <g/> ) <g/> .
doc#83 страшні вороги українського відродження — Москва <g/> , український провінціялізм і комплекс Кочубеївщини — живуть і сьогодні <g/> . Запекла ненависть Михайла Драгоманова не знищила українського провінціялізму <g/> . Запекла ненависть Дмитра Донцова не
doc#84 І це німцям <g/> , які і самі сьогодні становлять у мистецькій Европі суцільну глибоку провінцію <g/> ! </p>
doc#84 І коли йшли на Схід хрестові походи і коли сьогодні араби воюють бомбами з жидами <g/> , — це все постало — і багато іншого — з того <g/> , що Назарет стверджено центром світу <g/> . </p>
doc#84 Потім Америка усвідомила свою самодостатність ( <g/> доктрина Монро <g/> ) <g/> , потім вона проголосила себе стовпом і осередком нової віри — демократії і понесла цю віру в світ — і сьогодні стара англійська метрополія уже живе з тих крихт — духовних і матеріяльних <g/> , що перепадають їй від колишньої колонії <g/> . </p>
doc#84 І тому сьогодні слово належить мистецтву і науці <g/> . </p>