This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 | до окупованого німцями Києва і в перші дні <g/> , | коли | ще можна було вірити в добрі наміри німців або |
doc#81 | Дм <g/> . Прилюк <g/> , Київ <g/> , вересень 1962 р.» <g/> . Це був час <g/> , | коли | Київ дещо загравав з еміµрантами <g/> , і тяжко |
doc#81 | зона мовчання <g/> ! </p><p> І все таки я вчащав до театру <g/> , і <g/> , | коли | якась там Микитенкова « <g/> Бастілія Божої Матері <g/> » |
doc#81 | в мене не зберігся <g/> . Він лишився в Харкові <g/> , | коли | я тікав з міста в лютому 1943 року <g/> . Цей <g/> , напевне <g/> , |
doc#81 | » Михайла Грушевського <g/> . Пригадую <g/> , що | коли | 1940 року я кінчив читати лекцію про стан |
doc#81 | до стилю праці радянських установ <g/> , хіба що | коли | кликано швидку допомогу <g/> , що в нас траплялося <g/> , |
doc#81 | . У Радянській державі новини існують не тоді <g/> , | коли | вони сталися <g/> , а тоді <g/> , коли народові скажуть <g/> , що |
doc#81 | умирає — але не я. Може — я <g/> , але колись <g/> , Бог знає | коли | <g/> . За приказкою <g/> : « <g/> Я є — смерти нема <g/> , смерть є — мене |
doc#81 | й душу <g/> . Я належав не туди <g/> . Справедливість долі <g/> , | коли | щось таке існує <g/> , згодом виправдала мене й |
doc#81 | на честь Сталіна <g/> . Я мало не забув про ті часи <g/> , | коли | поезія була поезією <g/> , а не вправами за завдану |
doc#81 | довгу відстань між числами 48 і 181. Це той час <g/> , | коли | відкинули мою статтю про Петлюру і коли |
doc#81 | в тій другій <g/> , найгіршій половині першої зими <g/> , | коли | я ще праці не мав жадної <g/> , а « <g/> Нова Україна <g/> » не |
doc#81 | з екзильним урядом Андрія Лівицького <g/> . Але | коли | українська еміµрація опинилися в умовах <g/> , де |
doc#81 | , це була спокійна дільниця фронту <g/> . Пізніше <g/> , | коли | не помиляюся <g/> , він був повернений до |
doc#81 | я бачив таки в перший день приходу німців <g/> , | коли | Харків був ще в святковому настрої <g/> . Люди |
doc#81 | , що дивувало мене тоді й ще більше дивує тепер <g/> , | коли | порівнюю це з тим <g/> , як безсовісно й бездушно |
doc#81 | — в чистий кисень здійснення нездійсненного <g/> , | коли | віра ставала реальністю або так здавалося <g/> , і <g/> , |
doc#81 | і НТШ було бездіяльне <g/> . Але характеристично <g/> , що | коли | прийшло до складання правописного словника <g/> , |
doc#81 | особою <g/> , і я ніколи з нього не сміявся <g/> . Але <g/> , | коли | стараюся дивитися на нас збоку <g/> , згадується |
doc#81 | перша зустріч відбулася тепер у Львові тоді <g/> , | коли | в районах Києва вже не було затверджених |