Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 до окупованого німцями Києва і в перші дні <g/> , коли ще можна було вірити в добрі наміри німців або
doc#81 Дм <g/> . Прилюк <g/> , Київ <g/> , вересень 1962 р.» <g/> . Це був час <g/> , коли Київ дещо загравав з еміµрантами <g/> , і тяжко
doc#81 зона мовчання <g/> ! </p><p> І все таки я вчащав до театру <g/> , і <g/> , коли якась там Микитенкова « <g/> Бастілія Божої Матері <g/> »
doc#81 в мене не зберігся <g/> . Він лишився в Харкові <g/> , коли я тікав з міста в лютому 1943 року <g/> . Цей <g/> , напевне <g/> ,
doc#81 » Михайла Грушевського <g/> . Пригадую <g/> , що коли 1940 року я кінчив читати лекцію про стан
doc#81 до стилю праці радянських установ <g/> , хіба що коли кликано швидку допомогу <g/> , що в нас траплялося <g/> ,
doc#81 . У Радянській державі новини існують не тоді <g/> , коли вони сталися <g/> , а тоді <g/> , коли народові скажуть <g/> , що
doc#81 умирає — але не я. Може — я <g/> , але колись <g/> , Бог знає коли <g/> . За приказкою <g/> : « <g/> Я є — смерти нема <g/> , смерть є — мене
doc#81 й душу <g/> . Я належав не туди <g/> . Справедливість долі <g/> , коли щось таке існує <g/> , згодом виправдала мене й
doc#81 на честь Сталіна <g/> . Я мало не забув про ті часи <g/> , коли поезія була поезією <g/> , а не вправами за завдану
doc#81 довгу відстань між числами 48 і 181. Це той час <g/> , коли відкинули мою статтю про Петлюру і коли
doc#81 в тій другій <g/> , найгіршій половині першої зими <g/> , коли я ще праці не мав жадної <g/> , а « <g/> Нова Україна <g/> » не
doc#81 з екзильним урядом Андрія Лівицького <g/> . Але коли українська еміµрація опинилися в умовах <g/> , де
doc#81 , це була спокійна дільниця фронту <g/> . Пізніше <g/> , коли не помиляюся <g/> , він був повернений до
doc#81 я бачив таки в перший день приходу німців <g/> , коли Харків був ще в святковому настрої <g/> . Люди
doc#81 , що дивувало мене тоді й ще більше дивує тепер <g/> , коли порівнюю це з тим <g/> , як безсовісно й бездушно
doc#81 — в чистий кисень здійснення нездійсненного <g/> , коли віра ставала реальністю або так здавалося <g/> , і <g/> ,
doc#81 і НТШ було бездіяльне <g/> . Але характеристично <g/> , що коли прийшло до складання правописного словника <g/> ,
doc#81 особою <g/> , і я ніколи з нього не сміявся <g/> . Але <g/> , коли стараюся дивитися на нас збоку <g/> , згадується
doc#81 перша зустріч відбулася тепер у Львові тоді <g/> , коли в районах Києва вже не було затверджених