Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 : « <g/> Альоша сів на канапу й оглянув кімнату ( <g/> минулі дії — минулий час <g/> ) <g/> , де виріс був ( <g/> це було в дальшому минулому <g/> ) і де нагромаджено тепер силу речей <g/> » ( <g/> Підм <g/> .
doc#40 При розвиненості видів дієслова відтінки суто часових взаємин між різними діями взагалі не мають істотного значення <g/> ; </p><p> б <g/> ) Зате передминулий час набрав значення дії <g/> , перешко- дженої в своєму розвитку іншою дією ( <g/> »анульований результат <g/> » за С. Карцевським <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 Далі показник майбутнього часу буду має на собі самостійний наголос <g/> , що дає змогу підкреслювати майбутність дії і вживати дієслова буде <g/> , дарма що воно в формі майбутнього часу тільки допоміжне <g/> , поруч з повнозначними дієсловами <g/> , пор <g/> .
doc#40 <p> Форм майбутнього часу вживається не тільки на окреслення майбутньої дії <g/> .
doc#40 Річ у тому <g/> , що в системі часів і видів українського дієслова нема спеціяльних форм <g/> , що показували б дії постійно наявні <g/> , як у поданих вище прикладах <g/> , або постійно повторювані <g/> , як от у реченні « <g/> Удень ясніє сонечко святе <g/> , і місяць ясний уночі сія <g/> » ( <g/> Кравч <g/> .
doc#40 Тому то в цій функції можуть виступати всі часові форми <g/> , а постійність дії встановлюється тільки з контексту <g/> . </p>
doc#40 ) З таким самим значенням несподіваної <g/> , але до того ще й інтенсивної дії може вживатися дієслово давай <g/> , але вже не з наказовим способом <g/> , а з інфінітивом відповідного дієслова <g/> , напр <g/> .
doc#40 Це дає підставу виділити їх в окремий « <g/> спосіб самодовільної дії <g/> » ( <g/> Р. Якобсон <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 <p> 5. Через те <g/> , що наказовий спосіб попри всю свою вольовість і афективність все таки показує дії <g/> , яких об'єктивно нема <g/> , які існують тільки в бажанні мовця <g/> , іноді — якраз тоді <g/> , коли треба підкреслити конечність здійснення цього бажання — у функції наказу вживається замість наказового дійсний спосіб ( <g/> звичайно майбутній час доконаного виду <g/> ) <g/> .
doc#40 відбувається той самий процес відокремлення показника емоції і наказовости від показника реального значення дії <g/> : емоція і нахазовість зосереджуються в частках <g/> , вигуках <g/> , допоміжних дієсловах ( <g/> хай <g/> , нехай <g/> , ну <g/> , давай <g/> , бери <g/> ) <g/> , а саме дієслово ставиться в формі <g/> , що не має наказового характеру <g/> .
doc#40 <p> Первісним значенням показника -ся є показувати неможливість об'єкта при дії <g/> , отже <g/> , він характеризував ті дії <g/> , які відбуваються в самій дійовій особі <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Первісним значенням показника -ся є показувати неможливість об'єкта при дії <g/> , отже <g/> , він характеризував ті дії <g/> , які відбуваються в самій дійовій особі <g/> , напр <g/> .
doc#40 ) <g/> : кидає вимагало б об'єкта дії <g/> , кидається показує <g/> , що дія безпосередньо заторкує тільки діяча <g/> .
doc#40 <p> В наслідок цього витворився такий стан <g/> , що показник -ся вживається в низці дієслів традиційно <g/> , в інших показує пасивність дії <g/> , або безособовість дієслова <g/> , або внутрішньо-видові відтінки <g/> , а в решті дієслів уживання -ся стає більш або менш довільним <g/> , як це можна показати на низці прикладів <g/> , де однаково легко могли б бути вжиті дієслова з показником -ся і без нього <g/> , напр <g/> .
doc#40 О. Потебня характеризував ці значення як відтінки неозначеносте знаряддя і спрямованости дії ( <g/> кидатися <g/> , кусатися <g/> ) <g/> , неясносте мотиву ( <g/> ручатися <g/> ) <g/> , без- лричиновости або браку видимої причини ( <g/> жалитися — пор <g/> .
doc#40 <p> § 63. ПАСИВНІ ДІЄПРИКМЕТНИКИ </p><p> Пасивними називаються дієприкметники <g/> , що показують діяльність як властивість об'єкта дії <g/> , а не дійової особи <g/> ; в цьому останньому випадку це були б активні дієприкметники <g/> .
doc#40 Відповідно пасивні дієприкметники і узгоджуються з тим іменником <g/> , що є об'єктом дії <g/> , пор <g/> .
doc#40 ) дієприкметник одягнені зовсім не означає <g/> , що обох героїв хтось одягнув <g/> , — найпевніше <g/> , що вони одяглися самі <g/> , отже <g/> , дієприкметник тут просто означає стан <g/> , що постав у наслідок дії <g/> .
doc#40 Крім того <g/> , в піднесеному поетичному стилі використовуються витвори з цими наростками <g/> , здебільшого з заперечним приростком в значенні дії <g/> , що її не можна виконати <g/> , напр <g/> .
doc#40 Ці витвори <g/> , як видно і з прикладів <g/> , теж не мають значення теперішнього часу <g/> , набравши радше способового ( <g/> модального <g/> ) значення невиконности дії <g/> .