Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 . Це було десь коло десятої години ранку <g/> . Як ми геть потім довідалися <g/> , на цей час уже були
doc#81 я <g/> , думку про те <g/> , щоб рухатися на схід <g/> , я не знаю <g/> . Як я матір <g/> , так він лишав дружину — слово <g/> , яке мало
doc#81 <p> — Май розум <g/> , сьогодні все з'їмо <g/> , що буде завтра <g/> ? </p><p> Як дика тварина <g/> , я кидався на їжу <g/> , так ніби
doc#81 це був природний і єдиний можливий спосіб <g/> . </p><p> — Як може бути інакше <g/> ? — спитав я його <g/> . </p><p> Виявилося <g/> , що
doc#81 Васю <g/> , і що він прилаштує якось мене і всіх нас <g/> . Як у 1940 році <g/> , Львів був осередком українськости
doc#81 з Сімовичем <g/> , а той спрямував нас до УЦК <g/> ? Як <g/> ? Про телефони не могло бути й мови <g/> . Ані не вивіз я
doc#81 на поліпшення людей і людського життя <g/> . Як і інші галицькі дами-янголи <g/> , вона скрізь
doc#81 команди була німецька <g/> , нагляд був пильний <g/> . Як на початку війни росіянам <g/> , так тепер німцям
doc#81 для мене Берлін сам звернувся до мене <g/> . Як берлінський Український науковий інститут
doc#82 . Тож нехай їм допоможуть письменники <g/> . Як уже виховувати « <g/> народ <g/> » <g/> , то і тут виховання
doc#83 — це історія великої і ще не закінченої війни <g/> . Як усяка війна <g/> , вона знає наступи і відступи <g/> , знає
doc#84 про визначення жанру того <g/> , що я оце пишу <g/> . Як його визначити <g/> ? Нарис <g/> , репортаж <g/> ? Бррр <g/> , боронь
doc#84 у самих штанцях <g/> ) і виструнчено-напругий <g/> . Як хірт на стійці <g/> . На вузькому порідному обличчі
doc#84 . Шевченко тікав від своїх учителів <g/> . Як би високо не стояло масове виховання <g/> , воно не
doc#84 тема моєї розмови з моїм другом-хвильовистом <g/> . Як подолати функційність доби <g/> ? Чи принесуть
doc#84 перед добою функційности <g/> . Вони замовчують її <g/> . Як про це сказати в пісні — це проблема <g/> . Над нею теж
doc#84 ! Як ви облягаєте розніжене тіло вночі <g/> ! Як пухко вас збивають уранці <g/> ! Як вивішують у
doc#84 між чумаків <g/> … </p><p> Нема нічого більш прекрасного <g/> , </p><p> Як сьогоднішній день <g/> . </p><p> Я не дожену його тут <g/> , </p>
doc#84 вісниківства з Пациковом виразно це доводить <g/> . Як і Грушевський і Смаль-Стоцький <g/> , воно
doc#85 мистецтво з порожнечі й самоізоляції <g/> . Як і всякий автономний прояв життя <g/> , мистецтво має