Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#63 матері <g/> , от що я скажу <g/> ! » — </p><p> от зразки цього дьогтю <g/> . Я протестую проти нього не в ім'я
doc#63 ніжні вушка такої собі сальонової дамочки <g/> . Я протестую проти нього тому <g/> , що <g/> , мені здається <g/> ,
doc#81 на « <g/> контрреволюційні <g/> » висловлення <g/> . </p><p> Я підписав <g/> . Маленький конфлікт виник тільки
doc#81 шансів <g/> , що дістанешся <g/> . І тут я вчиняю підлоту <g/> . Я підходжу до міліціонера <g/> , що доглядає порядку в
doc#74 , тепер уже час розмов­ляти українською мовою <g/> … Я раджу нашій профспілці перші робітничі збори
doc#37 , але тоді це був для мене вдар ножем у серце <g/> . Я рвався в бій <g/> . Я міг би бути таким же саркастичним
doc#28 , молоді <g/> , </p><p> Лише майбутнім дихають серця <g/> . </p><p> ( <g/> « <g/> Я робітник <g/> » <g/> ) </p><p> Цілу поезію ( <g/> « <g/> Спартак <g/> » <g/> , 1924 <g/> ) він
doc#37 виходити на становище провідного критика <g/> . Я розумів відносність цього <g/> , а все таки — не
doc#52 , що завтра Маковія <g/> ? В Білій Церкві — храм <g/> . Я розумію <g/> , що ви — атеїст <g/> , алеж тубільці не всі
doc#4 тут лише кілька неклясифікованих прикладів <g/> : </p><p> Я серцю сказала <g/> : не плач <g/> , люби <g/> ! </p><p> Хто ж за мене
doc#83 справа мала об'єктивну <g/> , історичну сторону <g/> . Я сказав <g/> : XVII сторіччя було в ідеології добою
doc#21 завтра <g/> . Може <g/> , зрештою <g/> , це й було найрозумніше <g/> ? </p><p> Я сказав про свою самостійність і
doc#9 обшару <g/> » — « <g/> На руїн <g/> . » <g/> , V <g/> , 177 <g/> ) <g/> ; відмет ( <g/> « <g/> Я служив відметам всіх народів <g/> » — « <g/> На полі крови <g/> »
doc#9 » <g/> , VI <g/> , 194 <g/> ) <g/> ; виногради - виноградник ( <g/> « <g/> Я спадок мав від батька <g/> : виногради <g/> » — « <g/> На полі
doc#61 в ображеного критикою ( <g/> або мовчанкою <g/> ) автора <g/> . </p><p> Я сподіваюся <g/> , що читач не ремствуватиме за ці
doc#67 довгий <g/> . У ті часи писали довше <g/> , ніж у наші часи <g/> . Я сподіваюся <g/> , що читання віршів зарахується не в
doc#81 в уяву <g/> , але не як мистецтво <g/> , а як страхіття <g/> . Я став боятися темряви <g/> , ворожбитів і примар <g/> . Але
doc#81 перші зародки мого літературного життя <g/> . Я став писати поезії <g/> . Вони були наскрізь
doc#63 , куди йде сучасний наш літературний рух <g/> . Я старався не мислити в маштабі одного покоління
doc#75 . ( <g/> За сім років свої твори читаються <g/> , як чужі <g/> . <g/> ) Я старався показати там <g/> , що світогляд Любченка