Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 <p> Я не можу пояснити <g/> , чому Скрипник <g/> , безоглядно усуваючи російський театр від вересня до квітня <g/> , допускав його від квітня до вересня <g/> .
doc#81 Утрата це була менша <g/> , ніж могло б здаватися <g/> , бо відстань між провінційним і столичним російським театром виразно поменшала <g/> , бо <g/> , влягаючи урядово-партійній політиці <g/> , московські театри дедалі більше нівелювалися <g/> , втрачали свою ориµінальність і знижували свій мистецький рівень <g/> , наближаючися тим до рівня провінції російського театру <g/> . </p>
doc#81 Утрата це була менша <g/> , ніж могло б здаватися <g/> , бо відстань між провінційним і столичним російським театром виразно поменшала <g/> , бо <g/> , влягаючи урядово-партійній політиці <g/> , московські театри дедалі більше нівелювалися <g/> , втрачали свою ориµінальність і знижували свій мистецький рівень <g/> , наближаючися тим до рівня провінції російського театру <g/> . </p>
doc#81 Він міг піти на розвагові вистави при умові їхньої театральности <g/> , він міг запросити не-українця <g/> , але не було шляху до його театру для улюбленців харківської публіки з часів російського театру а la Петіпа або Ґлаґолін а <g/> , як це залюбки робили франківці <g/> .
doc#81 <p> З вистав російських театрів запали « <g/> Ревізор <g/> » Гоголя в театрі Меєрхольда <g/> , перенесений до Петербургу і поділений на епізоди і « <g/> У врат царства <g/> » Кнута Гамсуна в Московському Художньому театрі <g/> .
doc#78 111. Правопис українських слів зберігаю <g/> , за винятком кінцевих ъ <g/> , правопис російського тексту в Павловського модернізую <g/> . </p>
doc#56 ( <g/> Так Міцкєвіч називав свою поезію на російські теми келехом отрути — у XIX сторіччі поети були ввічливіші в виборі слів і образів <g/> .
doc#65 За часів Н. Кагановича видано лише кілька так званих “ <g/> термінологічних бюлетенів <g/> ” <g/> , себто списків українських відповідників до найпоширеніших російських термінів <g/> , а також кілька коротких словничків для шкільної практики <g/> .
doc#25 Але фальшивим <g/> , щоб не сказати просто зфальшованим <g/> , був його висновок з цього <g/> , ніби мова давнього Києва була не українська <g/> , а російська типом <g/> .
doc#74 Часом це викликало спротив <g/> , як у випадку Одеської опери з її довголітньою італійською <g/> , а згодом російською традицією <g/> .
doc#9 Сю прогалину заступила б російська Україна <g/> .
doc#9 Модест Левицький пише про це так <g/> : « <g/> Коли з р. 1906 настала змога видавати часописи й на російській Україні <g/> , то довелося перенести з Галичини трохи не весь той лексичний матеріял <g/> , що виробився там протягом тих тридцяти літ <g/> »ii <g/> .
doc#72 Модест Левицький пише про це так <g/> : “ <g/> Коли з р. 1906 настала змога видавати часописи й на російській Україні <g/> , то довелося перенести з Галичини трохи не ввесь той лексичний матеріял <g/> , що виробився там протягом тих тридцяти [ <g/> від указу 1876 р. <g/> ] літ <g/> ” ( <g/> Левицький 1918 <g/> , 8 <g/> ) <g/> .
doc#72 “ <g/> Политика <g/> ” 108 <g/> ) <g/> ; керівна партія була частиною російської партії <g/> , і російський уряд засилав на Україну численних комісарів — за одними джерелами їх було до тисячі ( <g/> Борис 255 <g/> ) <g/> , за другими — до трьох тисяч ( <g/> Майстренкобі <g/> ) <g/> , — що фактично тримали владу в своїх руках <g/> .
doc#72 <p> Російський уряд ніколи не опублікував ані указ 1876 року <g/> , ані додаток до нього 1881 р. Вони були таємними і мали б лишитися незнаними для людности <g/> .
doc#97 про « <g/> известность на всю страну <g/> » Орсько-Халіловського металюрґійного комбінату не як відповідну республіку ( <g/> Російська Федерація <g/> ) <g/> , а як « <g/> общесоюзную <g/> » <g/> . Петербург для Автора « <g/> дорогой <g/> »
doc#97 пише Автор <g/> . Обмежуся на небагатьох прикладах з великого їх числа <g/> . </p><p> Автор захоплений величчю російської фльоти <g/> . « <g/> У русского воєнного моряка сила необыкновенная — это доказано <g/> , при том
doc#29 Гостем став не російський режисер <g/> , що приїхав підробити трохи на « <g/> хахлах <g/> » <g/> , а Валерій Інкіжинов <g/> , монгол ( <g/> хоч і російського хову <g/> ) <g/> , і приніс він не французькі бульварні фарси на зразок тих <g/> , що за давно вже вкоріненою практикою Єлена Ґрановська і Ніколай Радін ( <g/> до речі <g/> , брат Петіпа <g/> ) щоліта приносили були на кін Синельниковського театру <g/> , добре видоюючи харківську театральну публіку ( <g/> намучилися зимою з тими хахлами <g/> , хоч літом розважмо душу <g/> !
doc#72 1917 р. в Києві постала Всеукраїнська Церковна Рада <g/> , що мала на меті осягнути автокефалію української Православної Церкви <g/> , але ієрархи російської Церкви відмовилися висвятити єпископів для української і справа затрималася на кілька років ( <g/> до кінця 1921 р. <g/> ) </p><p> Грошову систему України започатковано декретом Центральної Ради з 6 січня 1918 р. про випуск українських банкнот <g/> , які вводилися в обіг побіч російських <g/> . </p>
doc#72 Згідно зі зміною своїх поглядів Грінченко включає до свого словника цілу низку слів з галицьких джерел <g/> , хоч і далі послідовно відкидає слова <g/> , на його думку <g/> , невиправдано запозичені з інших мов — польської <g/> , російської чи німецької ( <g/> там таки <g/> , 49 <g/> ) <g/> . </p>