Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#86 ) <g/> , а не її треба знижувати <g/> .
doc#10 <p> 26 <g/> ) Це були <g/> : 1 <g/> ) сполучення ый <g/> , ій проти російських ой <g/> , ей ( <g/> злий — злой <g/> ) <g/> ; 2 <g/> ) стягнені форми прикметників <g/> ; 3 <g/> ) г <g/> , а не ґ <g/> ; 4 <g/> ) перша особа множини дієслів на -мо <g/> ; 5 <g/> ) третя особа однини дієслів без -ть <g/> , -ть у другій ( <g/> Sic <g/> !
doc#56 Окупанти міняються <g/> , підлість <g/> , ницість і байдужість лишаються <g/> , і рефреном могло б бути Тичин не — « <g/> Як страшно <g/> !
doc#97 Тож читацька реакція тут не — з перехопленим подихом — що далі <g/> ?
doc#40 Так часткою бо створений сполучник або <g/> , часткою би — аби <g/> , щоб <g/> , якби <g/> , ніби <g/> , часткою то — а то <g/> , часткою не — немов <g/> , нехай <g/> .
doc#24 Але раз-у-раз дія підкреслено повертається до тієї ж три- ( <g/> тільки не — поверхової <g/> , а <g/> ) — частинної коробки <g/> : кімната автора в центрі <g/> ; вікна з одного боку — виходять на цвинтар <g/> ; вікна з другого боку виходять на нове місто <g/> .
doc#40 Між однорядними членами речення трапляються в цій ролі зрідка коли не — то <g/> , якщо не — то <g/> , як не — то ( <g/> так <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 Між однорядними членами речення трапляються в цій ролі зрідка коли не — то <g/> , якщо не — то <g/> , як не — то ( <g/> так <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 Між однорядними членами речення трапляються в цій ролі зрідка коли не — то <g/> , якщо не — то <g/> , як не — то ( <g/> так <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#9 ) маємо взаємодію діалекту з літературною мовою <g/> , а не — як у випадку Галичини — взаємодію двох варіантів літературної мови <g/> .
doc#6 До того слід додати <g/> , що Куриликів еклектизм далеко не “ <g/> всеїдний <g/> ” <g/> .
doc#65 Та відкладім обговорення цієї зміни на пізніші сторінки <g/> , а спочатку погляньмо на деякі прояви загального стану мовознавства — не “ <g/> Мовознавства <g/> ” — на Україні <g/> .
doc#72 Показово <g/> , що в самій назві граматики вжито слова “ <g/> руська <g/> ” <g/> , а не “ <g/> українська <g/> ” <g/> , хоч <g/> , правда <g/> , це могли викликати урядові вимоги <g/> .
doc#6 Це не “ <g/> фотореалізм <g/> ” <g/> , а радше “ <g/> фотоантиреалізм <g/> ” <g/> . </p>
doc#9 <p> Сполучники <g/> , прийменники <g/> , характеристичні частки <g/> , вставні слова і т. п. матеріял <g/> , при якому здебільшого вже треба говорити не про якесь свідоме <g/> , навмисне позичення-переймання <g/> , а про зв'язок <g/> , прямий і кровний <g/> , так би мовити <g/> , з тією мовною стихією <g/> , яка цих словечок уживає і якій саме вони переважно і надають часто специфічного мовного кольориту <g/> : аби фінальне ( <g/> « <g/> Вона руки не простягла <g/> , Аби хоч промінь перейнять єдиний <g/> » — « <g/> Забута тінь <g/> » <g/> , II <g/> , 39 <g/> ) <g/> ; не <g/> …