Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 <p> Блюменталь-Тамарін ( <g/> звернім увагу на « <g/> поетичність <g/> » обох частин його прізвища — хоч він їх <g/> , може <g/> , не вигадав <g/> , але вони йому пасували <g/> ) своєю спеціяльністю зробив шляхетність і вишукані манери в поєднанні з патосом <g/> .
doc#81 Часом заходили товариші — Юра Петровський <g/> , Миша Бармас <g/> , Жора Гертель <g/> , що жив на розі Бурсацького взвозу й Клочківської вулиці <g/> , перед тим посередній учень <g/> , якого я найбільше пам'ятаю з того <g/> , що він заїкувався <g/> , а батько його <g/> , хворий на астму <g/> , сидів на фотелі й жадібно намагався ковтати повітря <g/> , якого йому бракувало <g/> , і в грудях у нього клекотало й мало не гуркотіло <g/> .
doc#81 Мати закинула йому словечко <g/> , і мене взяли практикантом до торговельної філії <g/> . </p>
doc#81 Але дикі обставини диктатури ницости й пересічности <g/> , що їх створила всерадянська революція й радянська система <g/> , дали йому на це неповних сім років <g/> ! </p>
doc#81 Було йому <g/> , коли розкрито його злочинну антирадянську діяльність <g/> , десь 66 років <g/> . </p>
doc#81 У попередньому тексті я писав про те <g/> , як Поліщук дістав донос від Варвари Столяренко про моє неприпустиме <g/> , вороже « <g/> соціяльне походження <g/> » і не дав йому ходу <g/> .
doc#81 Хоч у зрілі роки <g/> , коли йому відкрилася містика в щоденному <g/> , він подолав ці ліміти символістичного а ля Філянський словника <g/> , він зберіг вірність своєму минулому в поетичній традиції плеканням езотеричности своїх віршів <g/> . </p>
doc#81 Він ставився зневажливо до студентів <g/> , яких уважав за малописьменних ( <g/> а багато з них таки були <g/> ) <g/> , і до викладачів <g/> , що не знали латини й греки <g/> , йому було однаково — викладати українську чи російську мову <g/> , здібним чи нездібним студентам <g/> .
doc#81 Але вступ до партії був би проти моїх переконань <g/> : він вимагав би від мене багато вчинків <g/> , спрямованих проти інших <g/> , там <g/> , де я хотів би зберегти принаймні невтралітет <g/> ; і він перетворив би мене на шахову фігурку <g/> , яку хтось незримий переставляє <g/> , як йому хочеться <g/> : сьогодні мене могли б послати до війська <g/> , завтра — до НКВД <g/> , сьогодні — до Росії <g/> , завтра — до якоїсь там символічної Амвросіївки <g/> , сьогодні — директором видавництва <g/> , завтра — керівником свинарника <g/> …
doc#81 Фльота <g/> , де він був п'ять років <g/> , жахливо покалічила йому мову <g/> .
doc#81 Він сказав мені <g/> , що він парторг і повинен бути передовиком у навчанні <g/> , він виправиться в майбутньому <g/> , але тепер я мушу підвищити йому оцінку <g/> , сказати б <g/> , у кредит <g/> .
doc#81 Його прізвище було чи не Ларчанка <g/> , але сказане тут — не в осуд йому <g/> , бо тоді всі боялися зв'язків з іншими <g/> , а як же він міг знати <g/> , що завтра мене не заарештують <g/> , і я не зізнаюся <g/> , що їздив до Білоруси <g/> , щоб зорганізувати там терористичну організацію <g/> , або що я не був провокатором з НКВД <g/> ? </p>
doc#81 До України в'їзд був йому заборонений <g/> .
doc#81 Одного разу посеред викладу йому зробилося погано <g/> , він зблід <g/> , схопився за серце <g/> , перервав свою мову і тільки зміг тихо промовити <g/> : </p><p> — Нічого <g/> , це мине <g/> . </p>
doc#81 <p> Леонід Арсенійович зберігав добру пам'ять про мене — він і далі думав <g/> , що я був найнадійніший серед тих учнів <g/> , що йому послала доля <g/> .
doc#81 Я не хотів йому казати <g/> , що тоді я теж мав портрет Булаховського від нього самого і що цей портрет висів у моєму кабінеті в Колюмбійському університеті <g/> .
doc#81 Його загальний культурний рівень був навіть на ті часи просто неймовірно примітивний <g/> , не думаю <g/> , щоб він читав літературу або ходив до театру чи кіна для приємности <g/> , — він читав тільки для того <g/> , щоб вибирати приклади зі сполучниками <g/> , бо Булаховський дав йому тему про розвиток сполучників в українській мові <g/> .
doc#81 Видно <g/> , студенти <g/> , що час від часу відвідували мене <g/> , розповіли йому про мої <g/> , як це звалося <g/> , « <g/> житлові умови <g/> » <g/> .
doc#81 Воно було не за політичні провини <g/> , йому закидали спробу статевого нападу на малолітню дівчинку <g/> .
doc#81 Я з болем згадую про те <g/> , що <g/> , мабуть <g/> , йому лишалося менше <g/> , ніж два роки життя <g/> , і що чатувала на нього страшна смерть у приниженні й муці <g/> .